А потім стрімко полився текст.
Аномія: напився і що посрати
Аномія: зрозубій уже зо я не хочу того, чого хочеш ти Аномія: мені тепер чхати на досягнення-шмосягнення Аномія: ти знаєш мою ситуцію
Аномія: я сидже у клітці
Аномія: з лордомД і В я розберуся
Аномія: до кінця мясіці їх не буде
Аномія: не буде чужш?
>
>
Аномія: хахаха
Аномія: та яж плагіатор
Аномія: я не хочу того, чого хочеш ти
Аномія: я не відчуваю того, що ти відчуаєш
Аномія: серце в клітці
Аномія: зара поставлю
Робін поспіхом зробила нове фото екрана на телефон. За десять хвилин по тому, як Аномія пообіцяв щось ввімкнути, приватний канал закрився, і на екрані лишився тільки порожній плащ Аномії, що коливався, ніби під вітром, але нікуди не рухався.
Кілька хвилин Робін вдивлялася у фото діалогу в мобільному. Мозок шалено обробляв інформацію. Тоді вона глянула на час. Двадцять хвилин на першу; Страйкові дзвонити вже пізно. І все ж вона взяла мобільний і написала повідомлення.
Ти, мабуть, вже спиш, але якщо дивишся новини про вибори, то я маю дещо нове про Аномію
Щойно вона відправила повідомлення, як спало на думку, що Страйк, мабуть, лежить у ліжку з Меделін. Робін уявила, як мобільний дзижчить під його хропіння (а він хропів, Робін про це знала, — якось він заснув у «лендровері» під час поїздки і хропів кілька годин), а Меделін тягнеться по нього через Страйка і сердиться, що ділова партнерка Страйка вважає за нормальне писати йому повідомлення серед ночі. Їхні позиції перемінилися: раніше вона лежала у ліжку з чоловіком, який сердився на часті дзвінки з роботи, а тепер, мабуть, Страйк проклинає її, розбуджений невдоволеним криком Меделін...
Мобільний Робін задзвонив.
— Що нове? — спитав Страйк анітрохи не сонним голосом.
— Ти не спав?
— Та ні, лежу дивлюся на поразку лейбористів. Опитування щось наплутало, правда ж?
— Мабуть, — відповіла Робін. — Як нога?
— Наче непогано, — відповів Страйк, і Робін потрактувала це як «погано».
— Гаразд, тоді я тобі зараз пришлю фото розмови в приватному каналі, яку я щойно мала з Аномією.
Так вона і зробила. Чекаючи на відповідь Страйка, Робін лягла на ліжко, втупивши погляд у темне небо за вікном.
— «Я на тому тижні убив людину, і сумління нітрохи не мучить», — вголос зачитав Страйк. — «Думав, буде. А нічого. Сиджу тут, планую наступне...»
— Може, це бравада? Такі уявлення про гумор?
— Будемо, — повагом відповів Страйк, — сподіватися.
— Продовження прочитав?
— Так.
— Аномія не планував мені це відправляти. Він напився і втратив пильність. Вочевидь, він відкрив кілька приватних каналів і написав мені замість... Я гадаю, що він писав це все Моргаусу. Судячи з тону...
— Так, — погодився Страйк. — Судячи з тону, Аномія розмовляє з рівним. Обіцяє позбутися «лорда Д» та «В». Це, наскільки я розумію...
— Вочевидь, ЛордДрек та Віліпечор.
— «Я не хочу того, чого хочеш ти... Я сиджу у клітці...»
— Страйку, мені це все чимдалі більше схоже на Кеа. Слова, які цитує Аномія — це пісня «The Strokes», «Серце у клітці». Кеа у відео була в футболці із зображенням обкладинки одного з їхніх альбомів.
— Оце ти гарно підмітила, — сказав Страйк. — Так, а клітка — це мабуть про повернення до матері через хворобу. І до досягнень вона ставиться презирливо: писала про це на своєму тумблері. Почуття провини за недостатні досягнення, виявляється, є проявом засвоєного капіталізму.
— Серйозно?
— Дуже. Ти що, не знаєш, як люди живуть в комуністичних країнах? Всі лежать на диванах, а дресировані пуделі приносять їм тістечка.
— Ха-ха. І ще оці слова: «мені тепер чхати на досягнення». Вона ж училася у школі мистецтв...
— Але це може бути і Ґус Апкотт, — припустив Страйк. — Дуже схожа історія. Хворіє, мусив піти з музичного коледжу...
— Але він планує повернутися. Не схоже, що він відмовився від досягнень, судячи з музичних стандартів, які він виконує.
— Наскільки амбітним тобі здався Престон Пірс?
— Важко сказати, — відповіла Робін, вкотре стараючись не уявляти Пірса голим. — Але я собі не уявляю, чому б він казав, що сидить у клітці. Хоча, звісно, якби...
— Тім Ашкрофт теж цілком підходить, — роздумував далі Страйк. — Він актор, який сподівався, що «Чорнильно-чорне серце» дасть поштовх його кар’єрі. А натомість мусить виступати у шкільних спортзалах у Салфорді.