Запаркувавши машину, Робін написала Страйкові.
Буду у барі за 5 хв
Не встигла вона замкнути «лендровер», як прийшла відповідь.
Гра капець нудна
Бар, у якому погодився зустрітися Тім, мав мінімалістичний екстер’єр у чорних тонах. Заклади, які обирали об’єкти, непогано розкривали їхній характер, і Робін встигла здивуватися вибору Тіма — бар був темнуватий і якийсь сором’язливо-вишуканий — а тоді почула власний псевдонім, промовлений приємним тенором з акцентом уродженця Внутрішніх Графств.
— Венеціє?
Робін усміхнено обернулася і побачила перед собою так само усміхненого високого й лисуватого Тіма, який простягнув руку для вітання.
— Тіме, добридень! — сказала вона з акцентом лондонки з середнього класу і потиснула йому руку.
— Вам підходить це місце? — спитав Тім; він був вбраний у синю футболку та джинси. — Я вибрав саме його, щоб нам не заважали друзі батьків. Самі розумієте — рідне містечко.
— Чудово розумію, — зі сміхом запевнила Робін.
Тім наперед обрав столик на двох з парою крісел з високими спинками і ввічливо постояв, поки Робін не сіла.
— Просто чудово! — промовила Робін, усміхаючись, і дістала маленький диктофон, який поставила на стіл біля Тіма. — Це все так люб’язно з вашого боку.
— О, жодного клопоту, — запевнив Тім.
Рання лисина дивно контрастувала з його гладеньким, хлоп’ячим обличчям. Тім мав гарні зелені очі з коричневими плямами.
— А до нас підійдуть, чи треба підходити замовляти? — спитала Робін.
— Так, тут є обслуговування столиків, — кивнув Тім.
— Таке гарне містечко, — відзначила Робін, поглядаючи на фахверковий будинок за вікном. — Я тут вперше. Чоловік завжди казав, що Колчестер чудовий. Він сам виріс у Челмсфорді.
— О, справді? — зацікавився Тім, і розмова звернула на Колчестер і Челмсфорд, до якого було тридцять п’ять хвилин машиною; за цей час встигла підійти офіціантка і прийняти замовлення на каву. Поки чекали на неї, Робін ніби випадково зронила, що її чоловік Бен — продюсер на телебаченні. Брови Тіма трохи піднялися, усмішка стала ще теплішою.
Коли подали каву, Робін увімкнула диктофон, перевірила, чи все працює, і постаралася підсунути його якомога ближче до Тіма.
— Можете трохи поговорити, поки я налаштовую? Можете прочитати щось.
Тім негайно відповів монологом Яго:
Отак з дурних роблю собі гаман,
А витрачати марно час і досвід,
Морочитися з йолопом таким,
Не маючи користі, я б не став!
Ненавиджу я мавра!
Цитата наводиться у перекладі Ірини Стешенко
— Пречудово! — сказала Робін і ввімкнула відтворення запису. — Все працює... Власне, я й стирати не буду, це просто чудово прочитано, залишу...
Так почалося фальшиве інтерв’ю. Робін ставила наперед підготовані питання про застосування театральних методів в освіті. Тім з ентузіазмом розповідав про те, як чудово знайомити молодь, нерідко зі складного соціального середовища, з мистецтвом театру, а Робін ставила нові питання і робила нотатки.
— ...я, власне, зрозумів, наскільки мені це до вподоби, коли моя подруга... власне, це була, гм, Еді Ледвелл, яка створила «Чорнильно-чорне серце», знаєте?
— О, це такий жах, — підхопила Робін. — Дуже, дуже вам співчуваю.
— Дякую... власне, саме Еді допомогла мені зрозуміти, що я люблю працювати з дітьми. Вона проводила заняття з малювання для дітей з особливими потребами у мистецькій резиденції. Я на той час ніде не працював, тож вона запросила мене допомогти, і мені сподобалося. У дітей дуже свіжий погляд на світ.
— А ви малюєте? — усміхнулася Робін.
— Трохи, — відповів Тім. — Я не дуже вправний художник.
— Мабуть, непросто зацікавити юнь театром. Вони нині цілими днями сидять в інтернеті, правда ж?
— О, ми під час театральних майстер-класів багато використовуємо Інтернет — говоримо про цькування, тролів і все таке.
— А у вас є діти?
— Поки ні, — усміхнувся Тім. — Спершу треба зустріти людину, яка захоче їх зі мною мати.
Робін усміхнулася у відповідь, погодилася, що без цього ніяк, і повернулася до своїх питань. Вона не хотіла розвивати тему Еді Ледвелл чи розпитувати про «Чорнильно-чорне серце», поки Тім не переконається, що головний предмет її цікавості — це він і його кар’єра. Робін згадала про його останню роль у місцевому театрі; Тіма це потішило.