— Власне, довелося виступати у перуці, бо мій персонаж спершу показаний підлітком, а потім людиною середнього віку, а я...
Він скрушно усміхнувся і показав на свою лисину.
— Іронічно те, що фальшивою місцевий критик побачив саме лисину. Робін засміялася і сказала:
— Втім, відгук він написав схвальний.
— Так, мені було приємно... Власне, я почасти надихався одним хлопчиною з Норт-Ґров.
— Норт-Ґров? Що це? — спитала Робін, ретельно зображаючи відсутність інтересу до «Чорнильно-чорного серця».
— А, це та мистецька резиденція, де я допомагав на заняттях з дітьми. Знаєте, як ото підлітки сидять горбаті і ніби ховаються від всіх, коли звикають до свого нового тіла? — З цими словами Тім несвідомо прибрав пози, про яку розповідав, і попри запевнення Аллана Йомена про безталанність Тіма в ролі Хробака, Робін вразила легкість, з якою він показав сором’язливість і невпевненість, всього-на-всього трохи зсутуливши плечі. — У цього хлопця були прищі, дуже помітні, і завжди здавалося, що він хоче зробитися маленьким-маленьким... і от мій персонаж, Лайонел, він, власне, зло у чистому вигляді, але п’єса розповідає про його юначі роки, цькування, приниження... Власне, це важливе завдання для театру у школі: дослідити такі життєві проблеми, як цькування та аб’юз...
— Це просто фантастика, — за кілька хвилин сказала Робін. — Боже, як шкода, що Бен цього не чує... Бен — то мій чоловік. Він наразі складає пропозицію для четвертого каналу. Хоче зібрати акторів і вирушити до максимально неблагополучної школи в Лондоні, щоб провести інтенсив з дітьми. Фінансування творчих проектів — це завжди боротьба, особливо коли при владі торі, і він сподівається, що з цього вийде потужний аргумент проти скорочень.
— Ого, звучить дуже цікаво, — сказав Тім, підносячи до губ остиглу каву і роблячи ковток, щоб приховати (так здалося Робін) несподіваний ентузіазм, який проступив на його обличчі.
— Так. Проект ще на дуже початковій стадії, але не стану брехати, — усміхнулася Робін, — почасти я тут саме через нього. Бен подумав, що з вашим досвідом роботи у школах — плюс ще тим фактом, що ви засвітилися в «Чорнильно-чорному серці» — проект буде легше продати. Це має одразу зацікавити дітей, які живуть в ютубі і ніколи в житті не бували в театрі, правда ж?
— Мабуть, — погодився Тім, — проте... — він ніяково засміявся, — дехто з них саме за це може мене зневажати.
— Що ви маєте на увазі? — підкреслено здивувалася Робін. Тім опустив очі на диктофон, і Робін його негайно вимкнула. Її візаві не треба було знати про другий записувальний пристрій, який вона мала у сумці і який працював.
— Власне, — відповів Тім, — зважаючи на ситуацію... Насправді ці слова — це майже зрада.
Робін дивилася на нього з ввічливою цікавістю.
— Я... розумієте, я дуже любив Еді. Вона була фантастичною людиною. Але, правду кажучи, якби не наша дружба, я б, мабуть, не погодився на участь у проекті. Цей мультфільм дуже проблематичний, як ви знаєте.
— Мушу зізнатися, — фальшиво знітилася Робін, — що я мало про це знаю. Тільки що мультфільм мав великий успіх. Власне, у компанії Бена один хлоп, такий собі Даміан, хоче зробити програму про нього... власне, я від Даміана і почула про «Чорнильно-чорне серце». Мабуть, я просто трохи старша за цільову аудиторію.
— От я теж, — сказав Тім, а Робін усміхнулася. — Власне, з часом мене чимдалі більше непокоїли певні моменти, пов’язані з персонажами та сюжетом. Не знаю, чи ви чули про Воллі Кард’ю. Він грав персонажа на ім’я Дрек, який... Боже, мені так ніяково про це говорити, але він був відвертою карикатурою на євреїв.
— Справді? — здивувалася Робін.
— Так. Повний набір: великий ніс, живе в найбільшому мавзолеї, маніпулює іншими героями. Я намагався донести це до Еді. Серед фанатів пішли розмови. Ми навіть посварилися з цього приводу. Еді стверджувала, що Дрек не має нічого спільного з євреями, що це просто демон хаосу, на створення якого її надихнула маска чумного лікаря, але ж треба працювати зі своїми несвідомими упередженнями, правда?
— Звісно, — погодилася Робін, киваючи.
— А тоді Воллі, який озвучував Дрека, виклав на ютубі відео, в якому висміював Голокост, тож... все стало зрозуміло.
— Ого, — шокувалася Робін, хитаючи головою.
— Ще б пак. Джош та Еді його вигнали, але шкоду було вже не відвернути, — зітхнув Тім. — І справа була не тільки у Дреку. Почуття гумору в Джоша та Еді було... бувало проблематичним. Доволі чорнушним, а іноді... Я сказав їй, що не хочу озвучувати сумніви Хробака щодо своєї статі, бо нам надходили скарги від небінарних глядачів. Ми знову посварилися. «Але ж хробаки — гермафродити!» — процитував Тім і сумно похитав головою. — Еді мала важке дитинство. Не можна винуватити її у цьому... не сказати, що невігластві, але...