— Будь ласка, — запевнила Робін, — не треба вибачатися. Ви в шоці, це зрозуміло. Хто завгодно був би у шоці.
— Так, — трохи заспокоївся Тім, — і якщо є шанс... якщо ви справді думаєте, що я підійду для вашої програми про театр у школі, то краще я сам вам все розповім, ніж, знаєте, ви підете шукати, що про мене кажуть у твіттері, і виявиться, що мене допитувала поліція. Та як я вже казав, допитували не лише мене. Я знаю, що поліція приходила до Воллі Кард’ю і ще до цього Пеза, який озвучував всього одного персонажа у двох серіях... Але ж ви не про це прийшли поговорити. Вибачте. Мені останнім часом тяжко ведеться.
— Все гаразд, — сказала Робін, — не хвилюйтеся. Я вас добре розумію.
— Дякую... я справді не планував отак вас обтяжувати. Робін зробила ковток кави, а тоді промовила:
— Даміан казав, що там якийсь неадекватний фандом.
— Дехто з них трохи одержимий темою, це правда, — невесело всміхнувся Тім.
— Він казав, що там є якийсь троль, який організовує цькування в інтернеті, — зронила Робін.
— Аномія?
— Здається, так, — кивнула Робін, удаючи подив від того, що Тім так легко пригадав це ім’я.
— О, всі, хто мав стосунок до «Чорнильно-чорного серця», знають Аномію, — сказав Тім. — Власне, не його знають, а знають про його існування... Хоч я, здається, зрозумів, хто це, — додав Тім.
— Справді? — спитала Робін, удаючи хіба що побіжну цікавість.
— Так, і якщо я правий, вона дуже юна і дуже нездорова. Як на мене, всі ці тролі хочуть відчувати свою важливість. На наших майстер-класах я виявив, що справді важкі підлітки...
За п’ять хвилин, повідавши кілька історій про цілющий вплив театру на проблемну юнь, Тім зупинився перевести подих.
— Це просто неймовірно цікаво, — сказала Робін, якій стало уважності знову ввімкнути диктофон. — Шкода, що ви не можете затягнути на свій клас цю Анонімію чи як її.
— На мою думку, їй би така терапія дуже не завадила, — цілком серйозно відповів Тім.
— Можете мені сказати — на конфіденційних засадах — кого ви підозрюєте? — спитала Робін, заохотливо усміхнувшись. — Не під запис. Даміан був би щасливий з нею поговорити, щоб представити фандом у всій його красі — чи потворності.
— Ні, ні, не можу, — похитав головою Тім. — А раптом я помиляюся? Та і якщо це справді та людина, її це може довести до останньої межі.
— О, — стривожилася Робін, — якщо йдеться про психічне захворювання...
— Я не певен, чи вона справді хвора психічно, але знаю, що вона вже мала проблеми з поліцією, і... Ні, я не можу отак розкидатися обвинуваченнями.
Страшенно збентежена, Робін опустила очі на свої нотатки і сказала:
— Що ж, мабуть, я дізналася все, що було потрібно. Так приємно було з вами спілкуватися! Впевнена, Бен буде у захваті від усього, що ви... Ой! — раптом «згадала» про нерозкрите питання Робін. — До речі, хто це — Пез? Даміану слід поговорити з цією людиною? Це справжнє ім’я?
— Ні, — відповів Тім.
Пауза затягнулася. Вона спитала про Пеза тільки для того, щоб востаннє звернути розмову на «Чорнильно-чорне серце» та Аномію. Звівши очі, Робін побачила, що Ашкрофт завмер із розтуленим ротом, ніби поставлене на паузу відео. За мить він ожив і усміхнувся.
— Його справжнє ім’я начисто вилетіло мені з голови, — сказав він. — Боже. Насправді ми були ледь знайомі, але ж я не міг отак... Пез, Пез... Як же його, в біса, звали? Ні, забув геть-чисто. Але він не сказати, щоб добре знав Еді... правду кажучи, він її геть не знав.
— Нічого страшного, — запевнила Робін, знизавши плечима та усміхнувшись. — Даміан подивиться ім’я у титрах, якщо буде потрібно.
— Так... але, як я вже казав, Пез не... він такий собі, як би це правильно сформулювати... Я не кажу, що зовсім фантазер, але я б не дуже довіряв його словам. Він з тих людей, які вигадують всяке, щоб шокувати слухача. Гадаю, вам знайомий цей типаж.
— О, звісно, — закивала Робін, так само усміхаючись; ця заява її вкрай заінтригувала.
— Я дуже не хочу, щоб у когось склалося хибне уявлення про Еді. Пез просто не... Чорт, та як же його звати? — додав Тім з непереконливим сміхом.
Перед баром Робін попрощалася з ним; обоє усміхалися, коли потискали руки. Озирнувшись за пів хвилини, Робін побачила, що Тім так і стоїть на місці і щось швидко набирає на своєму телефоні.
46
Я бачив сон, і в нім — сучасне Пекло,
Страшніш за Дантове; без мороку та палу,