Страйк почув шурхіт крил. Великий білий какаду сів на вершечок кухонний дверей і звідти дивився на Страйка з якимсь злостивим блиском в очицях-ґудзиках.
— Гаразд... Так, я йому скажу. Так... Я обов’язково йому поясню... Добре, рибонько... Не треба, Кеа, прошу тебе... Так... Добре... Бувай, риб...
Вочевидь, Кеа кинула слухавку.
Сара трохи привідчинила задні двері і прослизнула всередину, а тоді швидко зачинила, поглядаючи на какаду. Її дихання було трохи хрипким.
— Вона зустрінеться з вами у «Дівочій голові». Зможе там побути не довше двадцяти хвилин; їй дуже погано.
Сара глибоко затягнулася інгалятором.
— До «Дівочої голови» можна дістатися звідси пішки? — спитав Страйк.
— Краще машиною, тут буквально кілька хвилин. Це на Т’юсдей-Маркет-сквері, ви точно не пропустите.
— Чудово. Дуже вам дякую, місіс Нівен.
Страйк узяв свою теку зі скриншотами і розвернувся виходити до коридору, коли какаду з пронизливим зойком кинувся на нього. Страйк побачив спалах білого пір’я і спробував захиститися текою, але було пізно: гострющий дзьоб різонув його скроню.
— Не бийте його! — закричала Сара, побачивши, що Страйк хоче відігнати птаха, який націлився вчепитися йому в волосся, текою. Страйк замружився, щоб какаду не видовбав йому око, і навпомацки рушив у бік виходу.
— Не відчиняйте! — гукнула Сара, бо какаду кинувся переслідувати Страйка, але той не хотів грати роль тренувального опудала для птаха і вже взявся за клямку дверей. Може, какаду нарешті злякався теки, якою відмахувався від нього Страйк, а може, зреагував на крики Сари, але пір’яний вихор з кігтями та дзьобом нарешті зник. Страйк відчинив двері і ступив надвір; по щоці йому цівкою збігала кров.
49
В їі похмурім погляді блищало
Присмертне жевріння сердечного бажання,
Зшаліле, бо їі надій не стало,
Й розвогнене від дикого палання
Заздрості та снаги до помсти
І сили без відміни чи згасання.
Мері Елізабет Кольридж,
«Той бік дзеркала»
— Курва! — вголос вилаявся Страйк, коли двері по ньому зачинилися. Дзьоб птаха залишив глибоке розсічення завдовжки, наскільки він намацав, десь дюйм. Страйк почав обмацувати кишені, шукаючи, чим би витерти кров, але марно.
— То така пташка, що гірше тигра, — промовив старечий чоловічий голос. Страйк озирнувся і побачив сусіда Сари, тендітного і білого як лунь дідуся, який з порогу своєї оселі споглядав, як Страйк кривиться і намагається спинити кровотечу із завданої папугою рани. — Ось, — додав дідусь. — Осьо візьміть хустинку.
Він Причовгав ближче і простягнув Страйку чистий складений квадрат тканини, який видобув із власної кишені.
— Це дуже люб’язно, але ж...
— Ай, хлопче, залишиш собі, — наполіг дідусь у відповідь Страйкове вагання. — Якщо я ту пташку знаю, то кровитиме воно довго... А я ту пташку знаю, — гірко додав він.
Страйк подякував діду і взяв хустинку, після чого старий зник у своєму будинку.
Проходячи повз фасад будинку Сари Нівен до машини, Страйк побачив її у вікні вітальні. Жінка сердито дивилася на нього, а за її спиною какаду всівся на клітку з нерозлучниками.
— Все нормально? — безгучно спитала Сара, хоч видно було, що вона не так непокоїться, як злиться.
— Все гаразд, — збрехав Страйк.
Повернувшись до машини, він набрав Робін, вільною рукою притискаючи хустинку до рани.
— Привіт, — сказала вона. — Аномії у грі немає. А що там Кеа?
— Поки нічого, — відповів Страйк. — Втекла через задні двері, коли я нагодився біля передніх. Завдала собі труду дати мені двадцятихвилинку аудієнцію у пабі. Але ось цікавий факт від її матері: напередодні зустрічі з Еді Ледвелл на цвинтарі Джош Блей дзвонив Кеа.
— Ти жартуєш.
— Анітрохи. Мушу визнати, твоя теорія про те, що він підтримував із нею контакт після так званого розставання здається чимдалі подібнішою на правду. І до інших новин: на мене щойно напав какаду.
— Хто-хто напав?
— Папуга, — відповів Страйк, — у якого дзьоб як та бісова бритва.
— От чорт, — сказала Робін, а Страйк подумки подякував, що вона не засміялася. — Як ти?
— Житиму, — роздратовано відповів Страйк, кидаючи закривавлену хустинку на пасажирське сидіння. — А що там Ґус Апкотт?
— У дерматолога. Прийшов із сумкою, в якій має бути ноутбук. Я тут чатую під клінікою... чекай, маємо новий твіт від Аномії, — сказала Робін. — Вибач, маю дізнатися, чи не користувався хтось телефоном.