— Він не просив вас перестати критикувати Еді?
— Ні. Я пообіцяла нічого не казати про наші стосунки, але не збиралася робити вигляд, ніби вона не крала моїх ідей, бо вона їх вкрала, — з жаром відповіла Кеа. Однією рукою так само міцно тримаючись за край столу, іншою вона почала масажувати собі грудну клітку. — О Боже, — промовила вона млявішим голосом. — Вибачте. Тахікардія. Ой... мабуть, краще нам повернутися до цього потім... ой-йой.
Вона знову заплющила очі. Страйк випив ще пива. Кеа зробила кілька довгих неквапних вдихів, масажуючи собі груди, і нарешті знову розплющила очі.
— Все гаразд? — спитав Страйк.
— Ох... я не знаю... здається, так, — прошепотіла Кеа, так само притискаючи руку до серця.
— Щоб вже не повертатися до цього питання: ви ніколи не грали у «Гру Дрека»?
Кеа похитала головою.
— І навіть не намагалися туди потрапити?
— Ніколи, — запевнила вона.
— Але ви маєте власну теорію щодо особи Аномії? Якщо так, певен, Джош хотів би, щоб ви мені розказали її.
Кеа зробила ще кілька довгих повільних вдихів, а тоді сказала:
— Гаразд. Що ж, я гадаю, що Аномія — це один чоловік на ім’я Престон Пірс.
— Чому саме ви такої думки?
— Ох, ну, він... він ненавидить Джоша. Коли Джош оселився у Норт-Ґров, я тоді приходила до нього, і цей Пез — його всі називали Пезом — постійно ображав Джоша, казав всяке про його малюнки і погляди. Постійно його бісив. Думаю, Пез був не радий, що поруч із ним з’явився ще один привабливий чоловік, бо цей Пез, знаєте, крутив з усіма студентками, а в Джоші, мабуть, бачив конкурента. Але Джош... Джош всіх любить, — додала Кеа. — Він і Пеза любив і думав, що це просто такі жарти, бо Джош... Джош просто не бачить зла.
— Зло — це сильне слово, — сказав Страйк, спостерігаючи за нею.
— Я не можу пояснити, — відповіла Кеа, більше не масажуючи серце, але так само тримаючись за стіл. — Ви б самі зрозуміли, якби побачили. З тією мистецькою резиденцією, з людьми, які там жили, щось було не так. Дуже-дуже не так. Ну, тобто я не засуджую чийсь там спосіб життя чи самоідентифікацію... я сама не з тих, хто гадає, що треба одружитися, народити дітей, триматися за досягнення, дертися кар’єрною драбиною і все таке. Але те місце... Я просто відчувала, що з ним щось не так. У мене сильна емпатія, я тонко відчуваю атмосферу. До речі, це помітила не тільки я, мені й інші казали, що там щось дивне. Я не хотіла, щоб Джош там жив, там були такі погані вібрації. Але йому була потрібна дешева кімната, бо з Сент-Мартіна його вигнали, а вона... вона вміла скористатися чужою бідою, і з того воно все й почалося.
— А хто ще вважав, що з Норт-Ґров щось не так?
— Вже й не згадаю, — відповіла Кеа по секундному ваганні.
— Ця людина там жила чи тільки приходила на уроки?
— Я навіть не знаю, хто він... просто він якось стояв там надворі, і ми розговорилися, та й усе.
— Є інші причини, через які ви вважаєте Престона Пірса Аномією?
— Гм, ну він же цифровий художник, так? І вміє кодити, тож цілком міг зробити ту гру. А ще він дуже заздрив мультфільму, особливо коли люди почали звертати на нього увагу. Але насправді я все зрозуміла, коли Аномія написав мені у приват у твіттері.
Кеа замовкла, показуючи, що її треба попросити продовжити.
— Розповідайте далі, — сказав Страйк.
— Аномія почав у тому дусі, що ні, це зовсім не такий хитрий підкат, а просто він хоче сказати, що Джош вчинив зі мною жахливо і що він мені вірить. Я сказала «ага, дякую», щось таке, а він мені на те: «Ти здаєшся дуже агресивною, але це цілком можна зрозуміти».
— Аномія критикував вас за агресивну поведінку?
— Уявляєте? — кивнула Кеа. — Він ненавидів її так само... тобто він чудово розумів, що вона брехло і фальшивка. Я відповіла щось типу того, що просто відстоюю свої права. Аномія нічого не писав мені ще кілька годин. Я це добре запам’ятала, бо коли він повернувся, то вибачився за мовчання, сказав, що допомагав подрузі відвезти кота до ветеринара.
Страйк записав це.
— Щось іще було?
— Так, і дуже дивне.
— Дивне?
— Ну, я написала, що сподіваюся, що з котом усе добре, але я насправді не люблю котів, бо вони шкодять популяції птахів. Він тоді написав: «Та всім чхати на птахів», — а я відповіла, що мені не чхати, що моя мама розводить птахів, що я серед них виросла. І він такий негайно: «Так, я насправді теж їх люблю. У мене є папуга».
І я подумала, оце його розвезло, — додала Кеа. — А тоді він зовсім знахабнів і почав просити у мене нюдси в обмін на те, що він буде далі рекламувати мою історію. Я сказала, що не присилатиму йому нюдсів, бо я його навіть не знаю. А він написав: «Насправді ми знайомі».
— «Насправді ми знайомі»? — перепитав Страйк.