— Здається, твоя мама ще зайнята, — відповів Страйк. — Нехай спершу закінчить, а тоді вже я піду заважати.
— А-а, — сказав друг до Генрі, роблячи великі очі. — Це що... отой детектив?
Краєм ока Страйк побачив, що Генрі кивнув.
— Бляха, — стривожився друг.
— Спокійно, — промовив Страйк. — Я давно порвав із відділом боротьби з наркотиками. Кури на здоров’я.
Перед крамницею Меделін зупинилася машина з шофером. Одна з дівчат, яких фотографували на вулиці, зайшла в крамницю — мабуть, щоб зняти прикраси. Друга лишилася розмовляти з фотографом під парасолькою. На очах у Страйка і пари підлітків фотограф торкнувся плеча дівчини.
— Кінестезійна ескалація, — прокоментував друг Генрі, підходячи ближче до виходу з арки, щоб краще бачити.
Генрі засміявся.
— Точно вона, — запевнив друг. — Це так і робиться.
— І хто так каже? — спитав Генрі.
— Кош.
— Це все дурня з-під коня.
— Це наука! — заперечив друг, добряче затягнувся і передав косяк Генрі. — Це так робиться. Спершу кінестезійна ескалація, тоді негація. За хвилину він скаже, що в неї дуже великі ноги чи щось таке.
— Скаже, аякже, — засміявся Генрі.
— Скаже-скаже. Це денна гра.
— Тепер ніч.
— Але вони на вулиці, а не в клубі чи ще десь.
— Що ти верзеш.
— Та почитай Коша. От дивися, що буде...
Фотограф і модель досі розмовляли. У темряву полинув новий вибух сміху, вона грайливо вдарила його по руці. До арки долетів її голос:
— Ах ти ж нахабний негідник!
— Негація, — тріумфально проголосив друг Генрі. — Все як я сказав!
Він примружив очі і глянув на Страйка.
— От правильно ж, — почав він не зовсім розбірливим голосом, — що як образити дівчину... ну не аж образити, а трохи покритикувати... то вона постарається повернути твоє схвалення?
— Я б на це не розраховував, — сказав Страйк. — Хто тобі таке порадив?
— Кош, — сказав Генрі.
— Це ваш друг?
— Майстер пікапу, — пояснив Генрі. — Американець.
Модель і фотограф розмовляли, сміялися. Чоловік знову торкнувся її плеча.
У Страйка задзвонив мобільний. Цілком певний, що це Меделін, він дістав телефон з кишені, але номер виявився прихованим. Детектив все одно відповів.
— Страйк.
Пауза, а тоді низький, хрипкий, спотворений голос промовив:
— Шукайте лист в її труні.
Страйк так здивувався, що секунду чи дві не міг знайти відповідь.
— Хто це?
У відповідь почулося глибоке дихання.
— Прочитайте лист, — промовив голос.
Зв’язок обірвався.
— Бачиш? Кінестезійна ескалація, — повторив друг Генрі, спостерігаючи за фотографом та моделлю. — Треба поступово нарощувати дотики. Воно працює, сам подивися.
— Що ти верзеш, — пирхнув Генрі, який тепер заволодів косяком.
Страйк подивився на екран мобільного. Анонім мав його особистий номер: дзвінок не був перенаправлений з офісу. Він написав Робін.
Щойно людина, яка пропонувала викопати Ледвелл, подзвонила вдруге. Цього разу каже «шукати лист в її труні».
Страйк сховав телефон у кишені.
— Я зараз пробую цифрову гру, і воно працює, — розповідав друг Генрі.
— А як же робити оцю кіно... кінест... оцю штуку в інтернеті?
— В інтернеті стратегія інша.
З крамниці Меделін саме вийшла інша жінка із сумкою для покупок у руці. Вона зупинилася і окинула вулицю поглядом. Коли вона розвернулася у бік Страйка, у світлі вітрини він впізнав Шарлотту — і відступив глибше у тінь.
— ...треба писати щось типу «якщо це твоє реальне фото, то хлопи тебе, мабуть, вже дістали пропозиціями, тож я піду собі»...
Стукіт високих підборів по асфальту перекрив навіть сміх Генрі. Цієї зустрічі було просто не уникнути, і Страйк зрозумів, що передчував саме її.
— Я так і думала, що це ти.
Голос у Шарлотти був веселий. Вона стояла перед Страйком на шпильках, у вузькій чорній сукні; чорняве волосся розсипалося по плечах, сіре пальто було розстебнуте.
— Я щойно бачила, з яким обличчям Медз читала повідомлення і подумала: «Він скасував зустріч». Їй приємно буде дізнатися, що ти просто ховаєшся. Ти що, бився з кимсь?
Шарлотта дивилася на поріз, який лишив на чолі Страйка білий какаду.
— Ні, — відповів він і розтоптав недопалок п’ятою черевика. Генрі і його друг дивилися на Шарлотту у побожному мовчанні. Страйк не міг їх за це винуватити.
— Пригостиш? — спитала Шарлотта, опустивши очі на недопалок.
— Вибач, це була остання, — збрехав Страйк.
— Вже майже все, — повідомила Шарлотта, озирнувшись на презентацію. — Шалений успіх. Твоя подруга така талановита. Я купила ось це... просто неймовірно, правда?