Выбрать главу

У ці вихідні я гостюю в нього, тут бабуся і всі його діти (він має ще двох від другої дружини, але насправді йому цікавий тільки один мій брат, — на дівчаток йому начхати). Він уже влаштував мені вирвані дні, бо я хотіла замість цього поїхати до подруги на день народження.

І от стався великий скандал, бо моя молодша сестра випадково залишила двері стайні відчиненими, і батьків верховий кінь утік. Коли він про це дізнався, то просто озвірів. Він так сильно вдарив сестру, що в неї тепер набряк на одне око, а коли я намагалася його зупинити, бо злякалася за неї, то мене він теж ударив, і в мене розпухла губа, але мені навіть байдуже.

Бабуся зайшла до нас із сестрами і сказала вибачитися перед ним (за що блін я маю перед ним вибачатися, чи найменша, якої взагалі там близько не було), і тоді всі помиряться.

Якби ви побачили будинок мого батька, то не повірили б, що в такому палаці серед природи і тварин хтось може бути нещасним, але це тільки показує, що люди нічого не тямлять. Я просто ненавиджу це місце.

Як людям, які потрапили в таку ситуацію, як я і мої сестри, вийти з неї? Я його ненавиджу. Невже я мушу і далі з ним бачитися? Я просто знаю, що коли розповім учителям, то стане тільки гірше в десять разів, бо до людей нашого кола соціальні працівники не ходять. Я дзвонила мамі, але вона не бере слухавки.

Будьласка, порадьте хтось щось, бо я боюся виходити з кімнати.

 

Під постом було три відповіді.

 

u/evelynmae31 15 хвилин тому

поведінка твого батька — це аб’юз і знущання з дитини. Я в шоці, що бабуся тебе не захищає. А що твоя мачуха, вона не може якось вплинути на нього?

 

u/ChrisWossyWoss 11 хвилин тому

мачухи тут нема, батько з нею розлучається теж. Але вона нічим за нього не краща. Я просто хочу знати, що можна зробити, щоб більше з ним не бачитися. Я просто не бачу, як не зробити ще гірше. Я точно знаю, що він придумає, як відігратися на мамі.

 

u/evelynmae31 9 хвилин тому

Ти не повинна думати про те, як захистити маму. Це вона має тебе захищати.

 

u/ChrisWossyWoss 7 хвилин тому

у нашій сім’ї все не так, але дякую за підтримку

 

Страйк так довго дивився в екран, що Робін зазирнула йому в обличчя, подумавши, що він заснув. Проте очі у Страйка були розплющені. Він побачив, що вона дивиться на нього, і повернув Робін її телефон.

— Вибач, — промовив він. — Господи. Та як я тільки... ну звісно, він б’є своїх доньок. Я знаю, що він бив як мінімум одну свою подругу. Шарлотта мені про це розповідала. Ще й сміялася.

— Сміялася?!

— О так, — відповів Страйк. — Шарлотта вважала, що та дівчина зв’язалася з Россом тільки заради грошей та титулу, а отримала ще й те, чого не чекала. Підтекст був такий, що вона на це заслужила.

Робін промовчала.

— Тож коли вона заручилася з Россом, суть була саме в цьому, — провадив Страйк, а його погляд знову зупинився на пасажирі у масці Дрека.

— Що ти хочеш сказати?

— Вона думала, що я скочу на білого коня і примчу її рятувати... Питання в тому, — сказав Страйк, відводячи погляд від Дрека і пальцем у рукавиці показуючи на екран телефона Робін, — як використати той факт, що Росс лупцює своїх дітей, проти нього, при цьому не заподіявши дітям ще більше шкоди. Я собі уявляю, що він їй зробить, коли дізнається, що донька розповідає про нього в інтернеті, нехай і під псевдонімом.

— Мають бути якісь варіанти, — сказала Робін. — Може, повідомити у соціальні служби?

— Варіант, — погодився Страйк. — Але вона не називає імен, важко сказати, чи там це сприймуть серйозно... Приїхали, так?

І вони зійшли з електрички разом із натовпом захоплених відвідувачів Комікона. Попереду підносилося громаддя Лондонського виставкового центру, циклопічної споруди зі сталі, бетону і скла, поруч з якою натовп людей, вбраних у костюми персонажів з мультфільмів, кіно, коміксів та комп’ютерних ігор, здавався стадом мурашок.

— Ой, будь ласка, — запищала якась захоплена мама, перехоплюючи Страйка біля входу. — Можна йому з вами сфотографуватися?

Крихітного хлопчика у костюмі Боби Фетта поставили біля Страйка. Малий широко усміхався камері, а Робін поспішила забратися з кадру, сама ховаючи усмішку: вона уявила, яке у Страйка зараз обличчя під маскою. Коли вдячне сімейство залишило їх і погналося за Чубаккою, Страйк сказав:

— Гаразд, нам, мабуть, час розділитися. Ясмін повинна мати певність, що ти прийшла сюди заради неї, а не няньчитися з якимсь імбецилом у костюмі Дарта Вейдера.

— Не можна казати «імбецил», це ейблізм, — з цілковито серйозним виразом обличчя нагадала йому Робін.