— Не знав, що ти косплеїш «Перо правосуддя». Напиши мені, коли закінчиш із Ясмін. Я піду шукати Аномію.
Лишивши Робін біля входу, Страйк рушив углиб зали.
Нічого подібного йому ще не випадало бачити. Оскільки Страйк міг назвати себе фанатом хіба що Тома Вейтса та футбольного клубу «Арсенал», явище, яке він наразі спостерігав перед собою, було йому цілковито невідоме. Відчуття, ніби він увійшов до якогось нового й чужинного виміру, посилювалося і через те, що детектив не впізнавав чималої частини франшиз, які вселяли в людей такий ентузіазм. Так, він знав Бетмена, знав Людину-Павука, впізнав Попелюшку, бо виріс із сестрою, яка обожнювала диснеївських принцес, але гадки не мав, що за жовте яйцеподібне створіння з одним оком на його очах розбило коліно, і так само не розумів, що означають костюми численних героїнь аніме з фіолетовим і рожевим волоссям чи металевий біло-синій екзоскелет на чоловіку, який ішов перед ним.
Костюм Дарта Вейдера більше не робив його помітним у натовпі, але Страйка виділяло те, що він був сам. Багато хто приходив на Комікон із компанією. Страйк ішов вистеленими помаранчевим ковроліном рядами і потроху усвідомлював справжні масштаби заходу. Він уже надумав пошукати мапу, коли повз нього пройшли двоє персонажів із «Чорнильно-чорного серця»: Паперовобіла з білим обличчям, білим волоссям і в довгій білій нічній сорочці, і її супутник, чиє обличчя було чорним, мов смола, і стирчало з велетенського серця, реалістично обплетеного венами; Страйк подумав, що спереду на ньому має бути усмішка Серцика. Пара явно кудись прямувала, і він зі світловим мечем у руці рушив слідом.
Вони проминули автівку з «Безумного Макса», чоловіка у фіолетовому костюмі у дитячій електромашинці, повз численних штурмовиків у шоломах; Страйк вирішив, що честь вимагає від нього відповідати на їхні привітальні жести. Нарешті в кутку попереду замайорів стенд, присвячений «Чорнильно-чорному серцю».
Страйк сповільнив кроки, роздивляючись невелику групу людей навколо стенду. Він одразу впізнав Зої. Мініатюрна й тендітна, з довгим чорним волоссям, вона була у копійчаній масці з білого картону, яку хтось — вочевидь, сама Зої — дуже вправно розмалювала під обличчя Паперовобілої. Поруч із нею стояла вища і значно здоровіша на вигляд дівчина у джинсах і футболці з написом «Збережіть Гру Дрека»; її каштанове волосся було зібране у хвіст, а обличчя ховалося за фабричною маскою Леді Вурді-Гробс. Обидві молоді жінки роздавали буклети, які, наскільки зрозумів Страйк, повторювали слоган на їхніх футболках.
Страйк перейшов на інше місце, так само розглядаючи фанатів «Чорнильно-чорного серця» крізь отвори маски. Стенд, навколо якого вони зібралися, явно поставив «Нетфлікс». Тут були картонні подоби персонажів, біля яких люди фотографувалися й робили селфі, і різноманітний мерч до мультфільму. На думку Страйка, компанія непогано збалансувала потребу догодити фанатам і повагу до того факту, що одну з творців мультфільму нещодавно було вбито. Переходячи на новий спостережний пункт, він навіть помітив книгу для слів співчуття; поруч стояла жінка в офіційній футболці «Чорнильно-чорного серця», а трійко заплаканих юнок гортали сторінки.
Повз Страйка проштовхався молодий чоловік. Як і Страйк, він прийшов сам. Він був у чорній куртці, джинсах і високих дизайнерських кросівках, дуже чистих, зі вставками замші та примітними червоними підошвами. На очах Страйка чоловік із червоними підошвами повагом підійшов до групи фанатів «Чорнильно-чорного серця» і взяв у Зої буклет. Тоді він зник у навколишньому натовпі, сховавшись від погляду Страйка за Капітаном Америкою і гологрудим Тором у білявій перуці.
Страйк знову перемістився, щоб краще бачити групку фанатів, яка всякчас перемішувалася. Він побачив як мінімум пів дюжини Дреків — всі були в однакових латексних масках, але мали дуже різні статури. Хтось надягнув довгий чорний плащ із каптуром, як мультяшний Дрек, інші були в офіційних футболках, а двоє прийшли у футболках з написом «Збережіть Гру Дрека».
Він дивився, як один із Дреків роздає буклети, і зненацька прийшло усвідомлення. Страйк зрозумів, хто такий Дрек насправді. Зловісний дзьоб у формі леза коси, довгий чорний плащ з каптуром, веселі наполягання пограти у гру з катастрофічними наслідками — ну звісно ж! Дрек був Смертю.
55
...ні, серце кволе, ти було таке мале,
Й хотіло заховати бридкий сумнів
за здивованим, поспішним тихим сміхом:
То ж тільки тінь, ти бачила, авжеж?