Ясмін промовила ці слова без тіні іронії» а тимчасом за бар’єром, який відділяв їхній столик від прохідної зади, крокували собі віддані адепти сотень інших франшиз.
— Яку рису «Чорнильно-чорного серця» ви вважаєте особливо привабливою? Чому саме ви закохалися у цей твір?
— Ну, очевидно, гумор? — усміхнулася Ясмін. — А ще цей божевільний, трошки романтичний, лячний світ? Все таке гарне, а ці персонажі, вони так чудово тримаються попри все? Ви ж знаєте культову фразу з першої серії?
Робін похитала головою. Вона не додивилася першу серію.
Ясмін розіпнула поли важкого кардигана і показала слова, написані білим по чорній тканині футболки: «МИ ВЖЕ ПОМЕРЛИ. ДАЛІ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ КРАЩЕ».
Робін слухняно засміялася.
— Я думаю, якщо людина колись почувалася чужою в цьому житті чи, знаєте, якоюсь неправильною чи повною невдахою, то цей мультфільм ніби про неї?
— А ви так почувалися? — спитала Робін, сама почуваючись психотерапевтом.
— Так, трохи було, — кивнула Ясмін. — Мене, типу, сильно цькували у школі?
— О, мені так шкода, — сказала Робін.
— Та нічого, я ж тепер доросла, все вже позаду? А ще я завжди порівнювала себе зі старшою сестрою? А Паперовобіла у мультфільмі теж багато говорить про свою сестру? Що та жива, ходить на вечірки і все таке?
— Так, і справді, — погодилася Робін.
— Ну і, звісно, Серцик? — провадила Ясмін, і її усмішка стала широкою як ніколи. — Ми всі любимо Серцика. Джош так чудово його озвучив? Ми всі сподіваємося, що коли Джош одужає, він знову бути говорити за Серцика?
Буденний тон Ясмін дав Робін зрозуміти, що вона дуже мало знає про ушкодження, яких зазнала шия Джоша Блея після зустрічі з мачете. Ясмін так легко говорила про шок і страх, але здавалася Робін якоюсь дивно ізольованою від того, що сталося на цвинтарі.
— Тож так, у книзі я пишу про самий початок? Як фанати реагували на різних акторів озвучення, з якими я була знайома...
— Так, — закивала Робін, — звісно, ви ж всіх знали? Ми можемо повернутися до вашого знайомства з Джошем та Еді?
— О, ну я стала великою фанаткою буквально одразу? Але на Гайґейтському цвинтарі ніколи не бувала? Тож одного дня я зібралася і пішла туди. А потім трохи загубилася? І зайшла просто у Норт-Ґров. Я чесно не знала, що та будівля — це той Норт-Ґров, де вони тоді жили, просто побачила крамничку і захотіла купити щось цікаве? І чесно не повірила власним очам, коли отак ніс до носа зіткнулася з Джошем! Він працював на касі, а його агентка Катя з ним розмовляла.
Робін, яка чудово знала, що крамничку при мистецькій резиденції з вулиці не видно, кивнула, усміхнулася і зробила помітку.
— І я так, знаєте, завмерла? — розповідала Ясмін, сміючись і розчісуючи пальцями волосся. — І сказала щось типу «о Боже, я тебе люблю!» — ну тобто що я люблю мультфільм — і мені стало так ніяково! Але Джош виявився дуже милим і говірким? А тоді в нього з’явилася якась справа, а я лишилася з Катею? Вона така чарівна, я просто обожнюю Катю. Я спитала, як Джош та Еді ставляться до всієї цієї уваги і всього такого? А вона записала мій номер, бо я сказала, що готова допомагати, набирати тексти чи що, і навіть готова це робити безкоштовно? І ось як все вийшло?
— Неймовірно... А оця гра, — Робін зробила вигляд, ніби звіряється з нотатками, — «Гра Дрека»... вона тоді вже існувала?
— Так, — нітрохи не знітившись, відповіла Ясмін. — Це був класний спосіб для фанатів, типу, контактувати? Такий великий чат, де всі обговорювали персонажів і сюжети, і була така атмосфера ентузіазму? Гра, знаєте, дуже допомогла серіалу ще від самого початку?
— А про «Гру Дрека» ви у своїй книжці теж напишете?
— Так, головний творець дозволив мені присвятити їй окремий розділ і розказав про дещо з внутрішньої кухні? Думаю, фанати будуть щасливі дізнатися про гру більше.
— Цей головний творець часом не знаменитий... чи знаменита... Аномія? — спитала Робін, і Ясмін захихотіла.
— Тільки не питайте в мене, хто це.
— Тобто ви знаєте?
— Не маю права казати.
— Зрозумію це як «так», — усміхнулася Робін. — Якщо ви маєте від цієї людини дозвіл писати про внутрішню кухню, це означає, що ви з нею — чи з ним — підтримуєте прямий зв’язок?
— Ну... — Ясмін захихотіла. — Просто Вотерґейт якийсь!
— Але ж він — це справді він?
— О так, щодо цього сумнівів немає ні в кого, — відповіла Еді.
— Аномія часом поводився... гм... гадаю, правильне слово тут — «негуманно»... з Еді в інтернеті, так?
Усмішка Ясмін зблякла.
— Ну... знаєте... він бував трохи грубуватий, але він... ох... дуже неприємно таке казати тепер? Але фани відчували зневагу? З боку Еді?