— Дідько лисий! — знову закричав на Робін Страйк. — Як ти, трясця, взагалі сподівалася його підняти?
— Я не знала, що він непритомний, — відповіла Робін, яку трусило від надлишку адреналіну у крові. — Подумала, що зможу...
— Його штовхнули! Штовхнули спеціально! — верещала якась жінка.
Люди заходили до вагонів, ніби нічого не сталося. Працівник залізниці говорив по рації, збігалися його колеги, розчищаючи простір навколо нерухомої людини на платформі. Страйк, підхопивши наплічник, який Робін була впустила, витягнув її із тисняви. Він відчував, як її трусить, а Робін розуміла, що їй холодно не лише через шок: Страйк порвав їй футболку. Крізь здоровенну дірку під пахвою було видно ліфчик. Забравши у свого партнера наплічник, вона витягнула кофту, яку носила у ролі Венеції, і натягнула її на футболку.
— Хто бачив, що сталося?
На платформі з’явилися двоє поліціянтів.
— Я! — гучно сказав Страйк, перекривши гамір. Поліціянтка відвела Страйка і Робін убік, а її колега і працівники станції намагалися заспокоїти розбурханий натовп. Поїзд так само стояв. Пасажири визирали з вікон, дивлячись на постраждалого.
— Розповідайте, — сказала Страйкові поліціянтка, приготувавшись записувати.
— Тип у масці Бетмена, — сказав Страйк. — Пропхався крізь натовп, зробив вигляд, що це його штовхають, щоб відволікти увагу, а тоді підбив того хлопа плечем і скинув на рейки. Це було навмисно.
— Де той тип? Ви його зараз бачите?
— Ні, — відповів Страйк, обводячи поглядом платформу.
— Ви бачили, куди він пішов, коли цей чоловік упав?
— Ні, — знову сказав Страйк, — я саме витягав з рейок мою подругу.
— Гаразд, вам доведеться затриматися, щоб ми записали взяті у вас свідчення.
Поблизу заволала сирена. Приїхала швидка. Поліціянтка відвернулася.
— Гаразд, — сказала Робін, щойно Страйк розкрив рота. — Це був імпульсивний вчинок. Це було нерозважливо.
Вона відчувала, що під пахвою, у тому місці, за яке схопив її Страйк, щоб витягнути з-під поїзда, буде синець. Страйк дістав із кишені цигарки і запальничку і придивився до безтямного чоловіка на платформі. Його футболка задерлася, і стало видно маленьке татуювання навпроти серця. Воно нагадувало літеру «Y» з додатковою вертикальною рискою в центрі.
Поїзд нікуди не їхав. Пасажири почали було виходити, але поліція наполягала, що всі мають лишатися на своїх місцях; вочевидь, хотіли розпитати свідків.
— Тут не можна курити, — нагадала Робін.
— Я, бляха, не розумію, як ти сама ще не закурила, — відповів Страйк, випускаючи дим. Робін, яка старалася труситися не дуже помітно, силувано всміхнулася.
57
Повзи назад в своє злодійське лігво,
Мене ти і не знаєш, і не бачиш.
Ада Айзекс Менкен,
«Юдита»
Ігровий чат за участі Аномії та ЛордДрека
<Відкрито новий приватний канал>
<25 травня 2015 22.57>
<ЛордДрек запросив Аномія>
ЛордДрек: іди сюди поки я тебе не змусив лацно ти собаче
>
<Аномія приєднався до каналу>
Аномія: я можу чимсь допомогти?
ЛордДрек: ти намагався убити мого брата я знаб що то був ти
Аномія: здається, я пригадую якусь подібну історію
ЛордДрек: не гнрайся зі мною в ці ігри гімна ти шмат ти намагався штовхнути мого брата під бл**ь ї**ну елеткричку
Аномія: друкуй повільніше, бо дуже багато помилок
ЛордДрек: ти не уявляєш на кого поліз уй**ок ми тебе дістанемо
Аномія: о ні, Чарлі, я мулово знаю, на кого «поліз»
Аномія: твій менший братик був не такий обережний, як ти
Аномія: взяти ім’я «Віліпечор» було помилкою
ЛордДрек: уй**ок я тебе висьтежу
Аномія: не вистежиш
Аномія: на відміну від тебе, я не лишаю слідів
Аномія: я тут саме дивлюся ще один запис
Аномія: як його голова буцається об поїзд – це просто всцятися можна, істерика
ЛордДрек: курва я тебе знапйдук я тебе вб’ю
Аномія: переказуй вітання хлопцям з «Розполовинення»
Аномія: і поцьомай від мене братика, який тепер став овочем