Страйк, який виявився одним із десятка людей, які дали свідчення щодо подій на станції Кастом-Гаус, того суботнього вечора запізнився на зустріч із Меделін. Вона замовила столик в оттоманському ресторані «Казан»; Страйк схвалював такий вибір, бо не обідав і був більш ніж готовий до поживної вечері, а ще полюбляв турецьку кухню. Однак від самого початку смачну вечерю затьмарили денні події.
Розуміючи, що про інцидент на станції неодмінно скажуть у новинах, і підозрюючи, що там скоро назвуть і справжнє ім’я Робін, Страйк відчув себе зобов’язаним розповісти про те, що сталося, Меделін; втім, жодної інформації щодо самої справи він їй не дав. Меделін і зачарувалася, і стривожилася тим фактом, що Страйк побував у кільках кроках від ймовірного замаху на вбивство, і протягом двох перемін страв весь час поверталася до цієї теми. Це геть не полегшило неспокою, який гриз Страйка і через саму подію, і через можливі наслідки розголосу після телевізійного освітлення участі у ній Робін.
Коли Меделін нарешті пішла у бік вбиральні, Страйк дістав телефон і загуглив тризубий символ з татуювання, що його мав на собі молодик у дорогих кросівках. Лихе передчуття посилилося, коли Страйк дізнався, що то і була руна Альґіз.
Він зайшов на твіттер перевірити обліковий запис @Gizzard_Al і виявив, що такого акаунту більше не існує. Тоді Страйк зазирнув на сайт «Бі-бі-сі»: там новина про замах на життя Червоних Підошов уже з’явилася, але його імені поки не називали. Не побачивши заяв про протилежне, Страйк вирішив, що Червоні Підошви має бути досі живим, проте кровотеча з вуха здалася йому загрозливим знаком. Мабуть, пошкоджено мозок.
— Дізнаєшся, як справи у Робін? — бадьоро спитала Меделін, сідаючи навпроти.
— Ні, — відповів Страйк. — Сподівався прочитати, як справи у того хлопа, що впав.
— Вона вчинила так сміливо! — сказала Меделін. Сьогодні вона пила тільки воду з бульбашками і старанно хвалила його партнерку.
— Можна і так це назвати, — буркнув Страйк і сховав телефон у кишеню.
Поки дісталися до дому Меделін, у новинах з’явилися три фото особи, яка атакувала Альґіза, і головний суперінтендант у формі звернувся до громадськості із закликом надати будь-яку інформацію. Оскільки світлини нападника були взяти із чорно-білого запису камери спостереження, Страйк не чекав від них великої роздільності, проте на кожному фото ставив телевізор Меделін на паузу і уважно розглядав побачене.
На першому стоп-кадрі був момент поштовху: Червоні Підошви падав з платформи, маючи руки ще в кишенях, і було добре видно маску Бетмена на нападнику, а його тіло приховував натовп. На наступному фото була людина у масці Бетмена, що заходила у потяг. Оцінити статуру знову не було можливості, бо разом з ним у вагон сідала ще сила-силенна людей. Страйк розумів, що більшість із них не бачила замаху на життя Червоних Підошов через стовпище на платформі.
На третьому фото була розмита спина лисого й кремезного чолов’яги, який тікав із платформи вгору сходами. Головний суперінтендант пояснив, що нападник гадано зайшов до вагону, сховавшись від камер серед інших пасажирів, і там зняв маску Бетмена, під якою мав ще одну латексну маску на цілу голову. Після цього нападник покинув вагон і піднявся сходами до виходу зі станції, змішавшись із натовпом людей, які ішли шукати собі інші транспортні засоби. Третє фото єдине показувало нападника у повний зріст, і дуже скидалося на те, що розвиненою мускулатурою він завдячував підбитому костюму.
Що сталося з нападником потому, як він залишив станцію, поліція або не знала, або не розголошувала ці відомості.
— Господи Ісусе, — сказала Меделін, — от бідолаха. Найбільше постраждала голова, так? Диво, що він не зламав шию.
Скільки Страйк не прокручував запис камер спостереження, на якому Червоні Підошви падав на рейки, а Робін та Мо (так звали чоловіка у костюмі Супермена, завдяки якому Червоні Підошви, власне, вижив, і з яким Страйк та Робін встигли поговорити, поки чекали, щоб дати свідчення) стрибали слідом за ним, лихе передчуття його не покидало. Якщо рунічне татуювання Червоних Підошов мало ті конотації, які приписував йому Страйк, шанси, що «Розполовинення» не поєднає постать Робін Еллакотт із чоловіком, який ударив одного з членів організації у «Кораблі та лопаті», наближалися до нуля.
— Ох, Робін, понад сумнів, заслужила на нагороду. Тобто вони обоє заслужили, — прокоментувала Меделін.
Вони пішли у ліжко і з ентузіазмом — принаймні з боку Меделін — кохалися. Страйк знову пригадав Шарлотту, чиє лібідо найбільше стимулювали драми та конфлікти, хоча й підозрював, що запал Меделін підживлює скоріше бажання затьмарити спогади про сварку після її презентації. Будучи тверезою, вона не заснула одразу після любощів, а й далі обговорювала те, що сталося на станції, — вочевидь, вважаючи, що Страйку приємна її цікавість до його робочого дня. Врешті-решт він сказав їй, що дуже втомився, і вони заснули.