— Сигналізацію поставила? — спитав Страйк, прикурюючи.
— Так, — відповіла Робін, не зводячи очей з гри.
— А на дверях замки подвійні?
— Так, — неуважно озвалася вона, так само втупившись у телефон. — Хробак каже, що Моргаус вважав ЛордДрека та Віліпечора «проблемою». Спробую дізнатися більше...
— Віліпечор, — повторив Страйк. — Дивне ім’я. Це ж якась назва — Печора?
— Гадки не маю, — відповіла Робін.
— Точно, — озвався Страйк, загугливши слово на телефоні. — Місто та річка в Росії... і ще «Печора-2М» — назва короткобійного протиповітряного комплексу наземного базування.
Страйка охопило знайоме відчуття: підсвідомість знову намагалася йому щось сказати.
— Віліпечор, — повторив він.
З цигаркою у зубах він видобув з кишені ручку, яку взяв у квартирі Меделін, і написав на лівій руці слово «Віліпечор». Втупившись у літери на руці десь на хвилину, він раптом вголос промовив: «Курва!»
Робін звела очі.
— Що?
— «Віліпечор» — це анаграма імені «Олівер Піч».
Робін ахнула. Страйк уже гуглив родину Пічів. Батько, чия технологічна компанія принесла йому мільйони, зажив чимало уваги під час своєї невдалої спроби стати мером Лондона. Це був прикметний персонаж — з низьким чолом і любов’ю до костюмів у широку смужку.
— Курва! — знову вигукнув Страйк. — Та вони брати!
— Хто брати?
Робін приєдналася до Страйка біля вікна. На фото на його телефоні обабіч Єна Піча стояли двоє його дорослих синів, Олівер та Чарлі. Обоє були чорняві і мали батькове низьке чоло. У молодшому сині непомильно впізнавався чоловік у кросівках з червоними підошвами, який упав на рейки. А на старшому була вельветова куртка, на яку Страйк звернув увагу — цю куртку у «Кораблі та лопаті» він бачив на чоловікові, який намагався завербувати Воллі Кард’ю.
61
Жени фантомів геть; очисти мені душу,
О чародійко мила, своїм чаром!
Матильда Блінд,
«До надії»
Ігрові чати за участі кількох модераторів «Гри Дрека»
<Відкрито новий приватний канал>
<26 травня 2015 22.02>
<Серцелла запросив Аномія>
Серцелла: Аноміє
>
<Аномія приєднався до каналу>
Аномія: як ся маєш?
Серцелла: ти бачив новини?
Аномія: маверики сказали щось нове про фільм?
Серцелла: ні
Серцелла: я про ту жінку, яка зіскочила на рейки рятувати хлопа, що впав на них
Серцелла: на Коміконі?
Серцелла: про це розповідали в новинах, ти точно бачив
Аномія: я зараз не дивлюся новини, маю повно справ
Серцелла: щойно назвали її ім’я. це Робін Еллакотт
Серцелла: вона приватний детектив
>
Серцелла: ох, тільки не сердься. Я не сказала нічого, що могло 6 тебе видати
Серцелла: нічого, чуєш?
Аномія: це не схоже на слова невинної людини, Серцелло
Серцелла: присягаюся, я нічого не сказала
Аномія: тоді чому ти одразу попросила не сердитися на тебе?
Серцелла: ну я була на Коміконі, бо на мене вийшла жінка, яка назвалася журналістом і сказала, що пише статтю про Чорнильно-чорне серце і про мою книгу, все таке
Серцелла: вона була в перуці, коли ми розмовляли, але це точно вона, я її впізнала. То була Робін Еллакотт
Серцелла: Аноміє, мені так прикро, все виглядало цілком адекватно, у неї був сайт, написані статті, все було
Серцелла: але я нічого про тебе не розповіла
Серцелла: я і не могла, я ж нічого не знаю, правда?
>
Аномія: брехня
Серцелла: я не брешу!
Серцелла: якби ти почув, що саме я їй казала про тебе, то знав би, що я тільки казала, який ти геній
Серцелла: Я тільки розповіла, що ти талановита та культурна людина
Серцелла: не сказала нічого взагалі особистого, такого, щоб тебе могли вирахувати, чесно! Я навіть і не знаю нічого такого про тебе!
Серцелла: просто подумала, що нашій книжці не зашкодить трохи реклами!
Серцелла: А якщо книжка добре продаватиметься, купа людей захоче приєднатися до гри, правда?
Серцелла: я це не тільки для себе робила!
>
Серцелла: Аноміє, ти ще тут?
Аномія: тобто ти хочеш сказати, що ти, б***ь, моя благодійниця?