— Що вам відомо про ту жінку?
— Заміжня, звати... звати Мері, якось так. Катя, вона... вона мені сповідалася на цю тему, — пояснив Джош і, здавалося, трохи зніяковів від спогаду, — і я так думаю, що Ініґо знає, що я в курсі, і частково тому мене так не любить. Чесно, не доганяю, нашо Катя з ним лишилася. Ініґо має купу грошей, вона могла відсудити в нього гарні відступні. Катя якась забита чи шо... Ви ж не скажете їй, що я вам про це сказав?
— Не скажемо, — пообіцяв Страйк, — але, можливо, нам треба буде потиху переговорити з Ініґо. Не хвилюйтеся. Йому не треба знати, звідки у нас інформація.
— Слизький паскудник, — відзначив Джош. — Біскупський син, бачте...
Але його зацікавлений, навіть трохи потішений гумор зник так само різко, як виник.
— Втім, дарма я його називаю слизьким. Це лицемірство. Я сам той ще тертий гад.
— Ви про Кеа Нівен? — буденним тоном спитав Страйк. — Ви ж в курсі, що є теорія, ніби Аномія — це вона? — поцікавився він, опустивши той нюанс, що зачинателька теорії сиділа поруч із ним.
— Так, в інтернеті ходила чутка, що то вона, — мляво погодився Джош. — Я сам про це думав, але цього не може бути. Довгий час, поки ми з Еді були разом, Кеа нічо’ не могла знати про Ед чи мультфільм, а Аномія, здавалося, знав геть усе.
— Кеа бувала у Норт-Ґров, правильно? — спитала Робін.
— Так, бо коли я там оселився, ми ше зустрічались. Вона не хотіла, шоб я там жив. Я так гадаю, її вся та тусовка лякала, і не подобалося, що там живе Еді... бо її типу, ну, всі хотіли.
— Хто саме цікавився Еді? — спитав Страйк, тримаючи напоготові ручку.
— Та Пез, — відповів Джош. — Здається, Нільс теж трохи заглядався... Ну і я. Кеа це помітила, і настіки простіше було би взяти і припинити всю ситуацію... Я так налажав, — додав Джош, втупивши погляд у підлогу. — Ед завжди казала, що я нікого не хочу ображати, але людей доводиться ображати, їм треба говорити все як є, а не брехати. Я мав кинути Кеа, але не кидав, бо... бо я боягуз обісраний, та й все. Ви з нею знайомі?
— Так, — кивнув Страйк.
— Казала вам, що ми знов сходились? Коли я розбігся з Еді?
— Так, вона про це згадувала, — підтвердив Страйк.
— Таку дурню зробив, капець, — тихо мовив Джош. — Дурень... Не знаю, що я собі придумав. Вона... типу сталкерила за мною, коли ми перший раз розійшлися, і я собі добре уявляв, що вона таке. От що я собі думав, коли знов із нею зійшовся? Поперся у той барчик у Камдені, і знав, що вона там не просто так сидить, але я тоді так налигався, так страждав, бо саме розійшовся з Еді, а Кеа... вона гаряча дівчина.
— Всі ми там бували, — погодився Страйк, перед очима в якого промайнула Аннабель. Ні він, ні Джош не помітили скептично піднятих брів Робін.
— Другий раз це було взагалі лихо. Ревнувала до всирачки, заявляла, що якщо я її покину, вона собі заподіє смерть. Тож п’ять чи шість місяців у нас це все було тишком-нишком, бо я не хотів, шоб взнала Ед. Я просто розумів, що Ед... це, знаєте, був би ніби край віроломства, що я беру і знову сплю з Кеа після всього лайна, яким Кеа її облила, після всіх звинувачень у плагіаті.
— Кеа стверджує, що ви частково підтвердили ці звинувачення, коли знову почали зустрічатися з нею.
— Не було такого, — сказав Джош, дивлячись Страйку у вічі. — Максимум я сказав, що не знав, що сороки можуть розмовляти, поки вона мені про це не розповіла. А решта... вона така: «Присягнися могилою матері, що ти ніколи не казав Еді Ледвелл про серце Марґарет Рід». А я на те: «Маминою могилою не клястимусь, але не казав». У неї якась манічка була на цю тему, бери та присягайся могилою матері. Коли ми познайомилися, то це було ніби спільне, — я втратив мамку, вона — батька... Після всього вона ше почала писати мені листи, — додав Джош. — Пише, що займається самоушкодженням, все таке... От що вона собі думає, що я, б***ь, можу вдіяти в цьому стані?
Коли Ед дізналася, що я назад зійшовся з Кеа, почався повний капець. Ми поговорити не могли так, шоб одне не сказало другому, яка інший скотина...
А тоді, поки я намагався розійтись із Кеа так, шоб вона нічого собі не зробила, Ед наїлася таблеток, — розповів Джош, знову опустивши розфокусований погляд. — Подзвонила мені в процесі, як ковтала парацетамол і запивала віскі. Сказала, що вирішила трохи перепочити, і хотіла мені дати свій пінкод від телефона, бо всі ідеї записувала туди... Вона ледь ворушила язиком, тож я догнав, що вона шось прийняла.