2) Ґрант
Украй важко уявити, щоб Ґрант десь комусь це вибовкав. Гізер здається мені любителькою попліткувати, але наразі її обсіли страхи та параноя, тож, гадаю, вона поводиться стриманіше.
Проте мене здивувало, що старша донька Ґранта, Рейчел, захотіла піти на похорон Еді. Вона має шістнадцять років; з Еді ніколи не спілкувалася. Ґрант вважає, що Рейчел просто хотіла прогуляти школу, але оскільки вона з екс-дружиною Ґранта живе десь за містом (він не уточнив локацію; я пошукаю в інтернеті), я б сказав, що зобразити розлад шлунка було б простіше. Станом на цей момент є сенс перевіряти будь-якого пов’язаного з Ледвеллами, Апкоттами або Норт-Ґров підлітка, що поводиться дивно.
3) Катя
Не уявляю, щоб Катя обговорювала таку тему поза своїм сімейним колом, але якщо вона сказала про це вдома, її домочадці могли рознести інформацію далі — навмисно чи несвідомо. Друзі Флавії надто юні, щоб бути Аномією, а от коло спілкування Ґуса слід перевірити. Також гадаю, що треба з’ясувати особу «коханої дитини» Ініґо Апкотта.
4) Тім Ашкрофт і Кеа Нівен
Ці двоє тепер здаються мені сумнівними кандидатами на роль Аномії. Жоден наразі не підтримує зв’язку з Норт-Ґров, Ледвеллами чи Апкоттами (наскільки нам відомо), тож важко сказати, як вони могли дізнатися про перетворення Серцика на людину.
Я хотів би знати, що не поділили Пез та Ашкрофт — просто щоб виключити зв’язок цього конфлікту з Аномією. Поза цим, я пропоную встановити повноцінне стеження за Кеа з метою виключити її з підозрюваних, а за Ашкрофтом стежити і далі задля цього ж.
Дочитавши листа, Робін сховала мобільний у сумку і глянула на екран айпада, де, як завжди, точилася гра. Аномії не було, тож вона звела очі до квартири Спритника на верхньому поверсі. Споглядаючи скляні квадрати, які вранішнє весіннє сонце перетворило на калюжі живого срібла, вона замислилася: а може, Аномія — це хтось, про кого вони навіть не думали? Адже якщо не загострювати уваги на деталях, Аномією міг виявитися хто завгодно з мільйонів анонімних користувачів інтернету; та якщо придивитися до навичок, потрібних, щоб створити гру, до досконалого знання минулого Еді та поточних подій за лаштунками мультфільму, не кажучи вже про глибоку ненависть, що живила переслідування протягом кількох років, — здавалося незбагненним, як винуватцю вдається так довго лишатися невидимим.
Робін не зацікавили пропозиції партнера щодо нових підозрюваних; мабуть, і Страйк теж вбачав у них скоріше екзерсис із викреслювання пунктів зі списку, а не роботу зі змістовними зачіпками.
Ще пів години безплідного стеження за квартирою Спритника, — і прийняти у Робін шихту з’явився Натлі, який причалапав до неї у звично зухвалій манері. Натлі аж розпирало від бажання виставити себе людиною, яка знає більше, ніж показує, і у Робін весь час виникав острах, що ось він зараз пхне її ліктем у бік і підморгне; вона сердилась, що весь тягар надання зміні варти природного вигляду лягав на неї.
— Трохи по першій, — відповіла вона Натлі, кинувши погляд на годинник.
— Га? — не зрозумів Натлі.
— Ти щойно спитав у мене, котра година. Та не сідай на моє місце! — звеліла вона, бо Натлі націлився зробити саме це.
Прямуючи до метро, Робін втішила себе думкою, що коли Спритник і визирнув із вікна саме в ту мить, то мав вирішити, що жінка просто захотіла відійти подалі від липучого типа, а тому не було цікаво сидіти на лавці без неї. І все ж вона мимохіть пожалкувала, що не вдалося знайти нікого кращого за Натлі, і що завантаженість агенції не дозволяє його звільнити.
Теоретично Робін мала вільне пообіддя, але вирішила наперед перетворитися на Джессіку Робіне: перед вечірнім класом у Норт-Ґров вона хотіла прогулятися Гайґейтським цвинтарем, і здавалося небезпечним нипати навколо мистецької резиденції без звичного камуфляжу. Мотиви для візиту на цвинтар Робін мала змішані. Цікаво було подивитися на місце, у чийому цифровому віддзеркаленні вона вже багато тижнів практично живе, і хотілося бачити, де саме напали на Джоша і вбили Еді. Також вона відчувала напівсвідоме бажання сходити на могилу Еді Ледвелл. Страх, що її бажання може здатися проявом дивацтва чи сентиментальності, завадив Робін повідомити комусь — а надто Страйкові — про свої плани. З іншого боку, сказала собі Робін, поправляючи перуку Джессіки перед дзеркалом у вбиральні на сходах, вона ж не марнує час агенції: ці кілька вільних годин вона має повне право витратити на щось приємне... але Робін не уявляла, куди хотіла б піти замість Гайґейтського цвинтаря. Вдивляючись у потріскане дзеркало — чи добре сіли карі контактні лінзи? — Робін згадала слова Ільзи: «От чесно, ти точно така сама, як він... Робота тобі важливіша за все». Втім, міркувань про сумісність із Кормораном Страйком Робін свідомо уникала, тож викинула цю думку з голови і повернулася до офісу.