Група рушила далі, а Робін ніяк не могла вирішити, красивим їй здається цвинтар чи моторошним. Зусібіч буяли плющі, трави, папороті, колючі лози й переплетені корені дерев, поруч з якими тьмяніла офіційна урочистість пам’ятників. Повзучі рослини позсували дека з гробниць; на могилах, куди сто років ніхто не приносив квіти, виросла папороть; деревні корені здибили могильні камені, і ті, покосившись, хилилися додолу.
Нова хвиля захвату струснула фанатів «Чорнильно-чорного серця», коли група дісталася могили Мері Ніколз зі сплячим янголом у натуральну величину. Робін знала, що у мультфільмі ця могила належить Паперовобілій. Примара обіймала її, оплакуючи своє нежиття, і фани «Чорнильно-чорного серця» умовили туристів сфотографувати їх під нею всіх разом.
Тоді пройшли між двома велетенськими колонами у єгипетському стилі і вступили до Ліванського кола, заглибленого кам’яного амфітеатру з подвійним кругом мавзолеїв замість стінок.
Дівчина у футболці з Паперовобілою скрикнула, побачивши величну готичну гробницю, дуже схожу на гробницю лорда та леді Вурді-Гробсів із мультфільму. Гід розводився про вікторіанський смак до єгипетських образів, а фанати «Чорнильно-чорного серця» клацали селфі на тлі мавзолея.
Покинувши Ліванське коло, пройшли до могили Вільяма Вумбвелла; за словами гіда, це був власник звіринця у вікторіанську добу, що пояснювало велику кам’яну статую лева над гробницею; далі повернулися на довгу бетонну стежку, обабіч якої тягнулися в самісіньку далечінь нові могили та дерева.
Зненацька молодик у футболці з Дреком, що йшов перед Робін, різко загальмував і показав на гробницю, яка підносилася над стежкою на стрімкому узвишші в оточенні щільних кущів. На подив Робін, вона побачила образ, про який розповідав Ніжкам Гріховода у галереї Вільяма Морріса: мати-пеліканиха розривала собі груди над гніздом, повним голодних пташенят із роззявленими дзьобиками, щоб нагодувати їх власною кров’ю.
Дівчата навколо молодика у футболці з Дреком вчепилися одна в одну.
— Так, так, це воно, це тут!
— О Боже, — видихнула дівчина у футболці з Паперовобілою крізь притиснуті до вуст пальці. — Я зараз розплачуся.
Екскурсовод також зупинився. Розвернувшись до групи та ігноруючи збудження, яке охопило фанатів «Чорнильно-чорного серця», від розповів:
— Цей незвичайний камінь належить могилі Елізабет, баронеси де Мунк. Образ пелікана уособлює самопожертву. Гробницю звела донька Елізабет, Розальбіна...
Робін не слухала. Вона саме згадала, що сказав Джош Блей про місце, де до них з Еді вперше прийшла ідея мультфільму — і де Еді було убито. «Біля могили, яка завжди подобалася Еді, з пеліканом».
— Сфотографуй мене, — попросила одна фанатка «Чорнильно-чорного серця» іншу, простягаючи їй телефон тремкими руками. Молодик у футболці з Дреком звів очі на гіда; Робін була певна, що він сподівається влучити момент, щоб видертися на узвишшя і на власні очі побачити місце, де знайшли тіло Еді Ледвелл. Фанати «Чорнильно-чорного серця» були відстали від групи, але гід обернувся на них і змусив іти далі; фанати раз у раз озиралися через плече.
Робін, яка так само замикала ходу, дорікнула собі за відразу, яку відчула до фанатів «Чорнильно-чорного серця» за бажання сфотографувати місце, де загинула Еді Ледвелл. Чим вона сама краща? Тепер, на власні очі побачивши місце, вона оцінила те, наскільки убивця був управний — чи наскільки йому поталанило. Ця людина знала, як потрапити на відокремлену ділянку з могилами убік від стежки, куди екскурсантам було зась. Ця людина уникнула зустрічі з екскурсійними групами і непомітно пробралася на цвинтар. Робін роззирнулася: ніде не було видно жодних камер. Згадалися дві маски, які надягнув на себе той, хто мало не вбив Олівера Піча. Дитяча забавка — тут, у гущавині дерев та пам’ятників, скинути один камуфляж і постати в іншому. Може, убивця дочекався чергової екскурсії і потиху влився у групу, а може, пішов тим шляхом, яким він прийшов... чи вона.
Задумавшись, Робін трохи відстала від групи, яка тепер рушила до могили Крістіни Россетті. Вона намагалася зрозуміти, де знайшли Джоша, коли почула гучне «пш-ш-шт».
Робін здригнулася і озирнулася. З густих заростей на неї дивилася пара скорботних очей під копицею кучерявого волосся. Усміхнений, схований у зелені, з етюдником у руці, перед Робін стояв Пез Пірс.