— Бач, до знайомства з Джошем — це той хлопак, з яким вона робила свій мультфільм — між нами дещо було. Нічо’ серйозного. Але ми дещо малювали разом... — Тут Пез затнувся. — А тепер цей її кінчений бойфренд приперся забрати те, що належить мені. Хай в сраку іде, — заявив Пез, а Робін за гнівом та бравадою розгледіла в ньому тривогу. — Моє. Не віддам.
«Тобто нічого ти не загубив», — зрозуміла Робін, але добра й мила Джессіка Робіне тільки поспівчувала справедливому обуренню свого супутника і запропонувала почастувати його четвертою пінтою пива.
68
Ревнивий сумнів, гострий сум
Печуть закоханого ум;
Страх не отримати свого,
Надія, що гризе його...
Летиція Елізабет Лендон,
«Трубадур», Пісня 2
Знудившись в обмеженому просторі офісу та квартири на горищі, Страйк вирішив провести вечір у «Тоттенгемі», де можна було насолодитися парою пінт, не відриваючись від онлайнового розслідування. Однак у «Тоттенгемі» було нетипово людно, як на четверговий вечір, тож довелося йти до «Янгола», де його зустріла табличка, яка забороняла гостям закладу користуватися мобільними телефонами та ноутбуками в його стінах.
З кожною невдалою спробою добути пива випити кортіло дедалі більше, і врешті-решт Страйка прихистив «Кембридж» — великий гамірний паб на краю театрального кварталу. Та тільки-но Страйк зручно влаштувався з першою пінтою «Дум Бару», як подзвонила Робін і попросила перебрати на себе роль Баффілапусі у «Грі Дрека». В результаті заплановані напрями розслідування було відкладено, і натомість Страйк дві години прикидався Баффілапусею у товаристві ще кількох пінт та бургера з картоплею. За винятком розмови з Чортиком-Один у приватному каналі, шихта у грі не була багата подіями, а Аномія так і не з’явився.
Було десять хвилин на десяту, а Страйк сидів у «Кембриджі» і дедалі сильніше нудився грою, коли задзвонив його мобільний.
— Страйк.
— Привітики, — сказав Натлі. — Є дещо по Кеа Нівен.
Страйк відправив підрядника до Кінґз-Лінн, щоб остаточно викреслити Кеа Нівен; вибір саме Натлі був продиктований великою мірою бажанням Страйка тримати цього типа подалі від себе.
— Кажи, — мовив Страйк, беручи ручку та підсуваючи записник ближче.
— Вона вийшла випити з друзями, — розповів Натлі. — У місцевий винний бар.
— Тобто вона ходить? — уточнив Страйк.
— З ціпком, — відповів Натлі. — І замість неї на бар весь час ходили друзі.
Він чекав на подальші розпитування. Ця манера була однією з численних звичок Натлі, які неймовірно дратували Страйка.
— Це все?
— Ні, — відповів Натлі, розвеселившись, що Страйк подумав таку дурницю. — Хвилин двадцять тому у неї задзвонив мобільний, і вона вийшла з бару поговорити. Я теж вийшов. Зробив вигляд, що йду курити.
Натлі зробив паузу, чекаючи на похвалу за винахідливість. Дочекавшись від Страйка тільки мовчанки, він продовжив:
— Коротше, вона почала говорити по телефону і дійшла до істерики. Питала, чого та людина так давно їй не дзвонила, все таке. Сказала, що має повідомлення для Джоша і що та людина повинна його якось передати. Сказала, що на Едіті люди пишуть про неї гидкі речі, але то все неправда, то фейк, щось таке. І, — тоном фокусника, який зараз дістане з капелюха кроля, додав Натлі, — вона сказала, що за цим стоїть Аномія. За цією історією з Едітом.
— Вона точно сказала «Едіт», а не «Реддіт»? — уточнив Страйк, навіть не намагаючись приховати свій розпач.
— Що?
— «Реддіт», — повторив Страйк.
— А, може бути, — по кількасекундному ваганню погодився Натлі, — та як вже казав, в неї була істерика, хрін розбереш, що вона там верзла. Вони ж всі художники, тож я подумав, може, у них якийсь свій Едіт...
— Ти дізнався ім’я людини, з якою вона розмовляла?
— Не чув, щоб вона його казала.
«Ще б пак, курва!»
— Гаразд, добра робота, Наглі, — сказав Страйк, але його тон суперечив словам. — Запиши це для досьє і дзвони, як буде ще щось.
Щойно Натлі поклав слухавку, Страйк повернувся до «Гри Дрека», дуже шкодуючи, що нема кого відправити у бар замість себе. За столиками навколо розмовляли та сміялись компанії; тільки Страйк пив на самоті — сорокалітній дивак із ноутбуком, грає у гру і мріє викурити цигарку. Він уникнув нападу цифрового вампіра, тоді успішно провів Баффілапусю повз кам’яного лева, скориставшись підказкою Робін («надрукуй текст: “Поганий кам’яний бриднюк, бвах”»), а тоді прийшло повідомлення від зведеної сестри Прюденс.
Вони, звісно, так і не зустрілися. Поки Страйк лежав із ногою і знемагав під купою роботи, Прю дбала про травмовану доньку.