Чортик1: сказати «все буде добре» – це кожен може
Хробак28: тобто я ось така жалюгідна дурепа чи що ?
Чортик1: та зовсім ні, просто я
<Хробак28 вийшов з каналу>
Чортик1: та бляха-муха
<Чортик1 вийшов з каналу>
<Приватний канал закрито>
<Створено новий приватний канал>
<5 червня 2015 00.15>
<Чортик1 запросив Серцелла>
>
<Серцелла приєднався до каналу>
Чортик1: у тебе все нормально?
Чортик1: бо тебе останнім часом не видно й не чутно
Серцелла: у мене все нормально
Серцелла: просто роботи дуже багато
Чортик1: а, гаразд
Серцелла: але дякую, що спитав, цьом-цьом
<Серцелла вийшов з каналу>
<Чортик1 вийшов з каналу>
<Приватний канал закрито>
70
А поки я боялась — сталось...
Емілі Дікінсон
Страйк, який до першої тридцять ночі писав нотатки по інтерв’ю Робін із Пезом, о п’ятій ранку прокинувся через те, що куксу почало смикати.
Міоклонічні спазми у залишку правої ноги мучили його в перші кілька місяців після ампутації, і нічого радісного у їх раптовому поверненні не було. Заснути знову через судоми й посмикування було неможливо, тож врешті-решт Страйк вибрався з ліжка і пострибав до ванної, тримаючись за стіни та одвірки.
У душі спазми продовжилися. Намилюючись, Страйк виявив, що серйозно замислився про своє здоров’я. Він має сорок років і чимало зайвої ваги; їсть казна-що, вже двічі пошкоджував підколінні м’язи й сухожилля і не дає їм загоїтися. З кровотоком та формою загалом біда, бо він забагато курить, а туманна обіцянка робити рекомендовані фізіотерапевтом вправи була самому собі дана і негайно забута. Принаймні раз на тиждень Страйк вирішував кинути курити, але так само тримався на рівні пачки цигарок на день; він купував пакети салатів і викидав, не відкривши. Куксу все смикало, і він сприйняв це як мовчазну заяву: час щось змінювати.
Витершись, Страйк надягнув протез, сподіваючись, що його вага завадить куксі жити своїм життям, тоді заварив чаю і попри сувору догану, щойно виголошену самому собі у душі, закурив. Сівши за кухонний стіл, де з учора так і лежали ноутбук та записник, він згадав, що ввечері має йти з Меделін у ресторан.
Ця перспектива не принесла Страйку жодної радості; ба гірше, десь у животі свинцевим тягарем заворушилося відчуття обов’язку та образи. Страйк пив свій чай, споглядаючи крізь вікно голубів на сусідній покрівлі на тлі кришталевого світанкового неба, і не міг зрозуміти, як це він так вляпався. Раніше він чув обвинувачення у саботуванні стосунків через небажання обтяжувати себе; якось Ільза прочитала йому цілу лекцію про компроміс та прощення, бо Страйк саме кинув чергову тимчасову подружку, яку завів під час чергового тимчасового розставання з Шарлоттою. Звісно, Ільза — як і всі до одного його друзі — мала одну й ту саму основну мету: бачити його у серйозних стосунках хоч із кимсь, тільки б не з Шарлоттою. І він же навіть старається, хіба ні? Страйк щиро намагався дати шанс стосункам із Меделін. Секс був класний; певні її риси викликали в нього замилування і навіть захват, але досить брехати собі — у цих стосунках не вистачає чогось конче важливого.
Нога Страйка так само намагалася стрибати з власної волі, попри надягнутий протез; штучна стопа неприємно совалася по підлозі. Страйк позіхнув і відкрив графік агенції на сьогодні. Робін вранці мала стежити за прибиральницею з Саут-Одлі-стріт. Страйк взяв мобільний і написав їй повідомлення.
Постарайся сьогодні зайнятися Аномією. Натлі вчора дізнався дещо нове про Кеа. За прибиральницею можеш не стежити. На Спритнику Дев, — він знатиме, якщо вони зустрінуться
Відправивши повідомлення, Страйк приготував і з’їв вівсянку (хоч хотілося смаженого бекону), одягнувся і обережно спустився в офіс — почати для того, щоб менше курити, бо приміщення він старався не продимлювати.
Взявши із шафки тепер помітно товстішу теку зі справою Аномії, він сів за комп’ютер і намірився продовжити віртуальне розслідування, від якого напередодні його відволікла потреба перетворитися на Баффілапусю у «Грі Дрека».
Минула година; всі спроби знайти друзів Ґуса Апкотта виявилися марними. Жодних слідів майбутнього музиканта в інтернеті — тільки семирічної давності запис зі шкільного концерту, на якому юний Ґус грав соло на віолончелі, на смак Страйка — дуже складне. Якщо Ґус був користувачем твіттера, інстаграму чи фейсбука, то робив це під псевдонімом, і його соціальне життя лишалося таким самим таємничим, як і на початку Страйкових пошуків.