1.50 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
Учень Лепіна @LepinesD1sciple
У відповідь @realPaperwhite
Нарцисична сучка знову ниє?
1.51 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
ПРАВА ME @BillyShearsME
У відповідь @LepinesD1sciple @realPaperwhite
Ви гадки не маєте, крізь що пройшла ця молода жінка, і чути такі слова на свою адресу вона тим паче не повинна.
1.57 пп 4 сер. 2014
-------------------------------
Учень Лепіна @LepinesD1sciple
У відповідь @BillyShearsME @realPaperwhite
У діда привстав :D:D:D
1.59 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
ПРАВА ME @BillyShearsME
У відповідь @LepinesD1sciple @realPaperwhite
Незмінно високі стандарти спілкування, бачу, бачу
2.03 пп 4 вер. 2014
-------------------------------
Не встиг Страйк осягнути прочитане, як почулися швидкі кроки. Він звів очі: в кабінет забігла Пат. Тільки вона зачинила по собі двері, як почувся оглушливий гуркіт і двері винесло; вони розпалися на дві половини. Нижня лишилася висіти на петлях, а верхня відірвалася і вдарила Пат у спину; менеджерка упала б, якби її не підхопив Страйк. У повітрі літали скалки; щось різонуло Страйкові щоку, а він потягнув Пат ховатися за стіл. З приймальні чувся дзенькіт битого скла, сипалися уламки. Тягнуло ядучим хімічним димом.
— То пакунок! — гукнула Пат Страйкові просто у вухо. — Почала розгортати, він як зашипить...
Брязкнув метал, у приймальні упало щось важке, здригнулася підлога. Повалив ще густіший дим. В очах стало мокро; на вулиці кричали люди.
— Я впустила електронку, чорт забирай, — сердито повідомила Пат, дивлячись на себе.
— Не виходьте, — наказав їй Страйк.
Він повільно підвівся, вдивляючись у димову завісу. Зі стелі у приймальні сипався тиньк. Монітор від комп’ютера Пат з розбитим екраном валявся на підлозі, її стіл розвалився на дві половини і ще тлів. Підлога була засипана уламками дерева та штукатурки.
— З’єднайте з поліцією, — промовила Пат; попри наказ Страйка, вона теж підвелася і взяла слухавку телефона на його столі. — На зв’язку «Детективна агенція Страйка», Денмарк-стріт. Нам прислали поштою пакунок, і він вибухнув. Ні, всі цілі... О, вже? Чудово... Вже їдуть, — повідомила Пат, кладучи слухавку на апарат. — Хтось їх вже викликав.
— Я не здивований, — відповів Страйк. З вулиці чулися, прориваючись крізь дзвін у вухах, численні збуджені голоси.
— Де там моя цигарка, — промовила Пат, розглядаючи підлогу у приймальні.
— Пригощайтесь, — запропонував Страйк, простягнувши їй пачку «Бенсон-енд-Геджеса» і запальничку. — Не можна туди виходити, поки не переконаємося, що це безпечно.
Минуло п’ять хвилин, шматків стелі більше не падало, і Страйк вирішив, що час іти.
Він узяв теку зі справою Аномії і наполіг на тому, щоб під руку провести Пат через завали до вхідних дверей, з яких вибило скло. На стінах були чорні відзнаки, на шафках для документів — вищерби, на дерматиновому дивані — проріхи, з яких вилізла набивка. З двох великих дірок у стелі звисали дроти; здавалося, вибух майже дістав до квартири Страйка на горищі. Всередині закипала лють.
«Ах ви ж гадюки боягузливі».
— Чорт забирай, щойно з хімчистки, — пробурчала Пат, оглядаючи запилюжений плащ, який лишився висіти на гачку біля дверей. Її сумка лежала на підлозі, вміст розсипався. Пат нахилилася зібрати речі; Страйк почув з вулиці сирену.
— А ось і кавалерія. Ходімо.
— Секунду, тільки знайду мою...
— Ісусе Христе, Пат, я вам куплю нову електронну сигарету. Ходімо.
Думати про те, в якому стані його квартира нагорі, не хотілося. Радіючи звичці забирати до офісу телефон, ключі від машини і гаманець (щоб менше ходити нагору), Страйк вивів Пат на сходовий майданчик, і разом вони спустилися на Денмарк-стріт.
71
Ці чудиська при світлі дня
Кидають, звісно, бридкі тіні: хто на думки прямі
Не здатен, у діях теж крутити буде.
Елізабет Баррет Бравнінґ,
«Аврора Лі»
Було десять хвилин на десяту, коли трохи заспана Робін вийшла зі станції «Тоттенгем-Корт-роуд» і через вічний розгардіяш вуличних робіт рушила в бік офісу. Вона спала всього дві години, тож коли Страйк написав, що сьогодні стежити за прибиральницею з Саут-Одлі-стріт не треба, це стало полегшенням.
Біля Денмарк-стріт вона побачила поліційну машину і невеликий натовп, у якому помітила працівників сусідніх з офісом музичних крамниць. Жахливе передчуття змусило Робін пришвидшити кроки; діставшись юрби, яка дивилася на офіс, Робін теж глянула у той бік і побачила, що вхід перегородила синьо-біла поліційна стрічка, а поруч стоїть поліціянт.