Він зайшов на твіттер. Від Аномії нічого нового не було, зате око зачепилося за гештеґ, який саме був у трендах: #всракуВоллі-Кардю.
До ранкового відкриття — що Воллі спілкувався з Кеа напередодні нападу і вбивства — Страйка, може, і не зацікавило б, чим Воллі накликав на свою голову гнів твіттерян. Але тепер він натиснув на гештеґ, щоб дізнатися, що діється.
-------------------------------
Аойфе @aoifeoconz
Ахаха час настав #всракуВолліКардю
www.tubenewz.com/youtube-drops-Wally-Cardew-over-racism-allegations/html
-------------------------------
Семмі @Sammitch97
У відповідь @aoifeoconz
Обоже, він побив Ем-Джея??? #всракуВолліКардю
#ЯзЕмДжеєм
-------------------------------
Дрю К. @_drewcArtis
У відповідь @Sammitch97 @aoifeoconz
Але за що він побив Ем-Джея?
-------------------------------
СК @#В_U_T_Quince
У відповідь @ydderidna @_drewc^rtis @Sammitch97 @aoifeoconz
Бо чорнодупий дрюкав його сестру
-------------------------------
СК @#B_U_T_Quince
У відповідь @ydderidna @_drewcArtis @Sammitch97 @aoifeoconz
А тоді паки так побили Воллі, що він тепер у лікарні
-------------------------------
СК @#B_U_T_Quince
У відповідь @ydderidna @_drewcArtis @Sammitch97 @aoifeoconz
і нашим братам є що сказати на цю тему @Heimd&H88
-------------------------------
Страйк сховав телефон у кишеню і подумав, що тепер не знати, коли він зможе потрапити до себе на горище. Лишатися у Робін більше кількох днів було не можна, але так само не тішила думка, що вона залишиться у тій гарненькій квартирці сама-одна — принаймні, поки «Розполовинення» лишається загрозою. Вочевидь, свідкам зверхності білих було начхати, що вона намагалася врятувати життя одного з членів організації; важило тільки те, що Робін та Страйк за ними стежили. Така бомба — не іграшка; якби не швидка реакція Пат, він зараз міг би лежати у шпиталі ще без якоїсь частини тіла і мучитися провиною через загибель офісної менеджерки.
Подумки перебираючи нагальні практичні питання, Страйк згадав про «БМВ», яка стояла у дорогому гаражі. Наскільки він пам’ятав, у Робін у дворі було повно паркомісць. Попри біль у нозі, Страйк вирішив повернутися до гаража, забрати машину і поїхати до Волтемстоу на ній, щоб у разі чого мати авто під рукою. Допивши каву, Страйк підвівся з пластикового стільця, закинув на плече рюкзак, що містив наразі майже всі його пожитки, та покульгав собі далі.
75
Давала силу чарам і могла
Кістки у зимну ніч зігріти
Те почуття — що не сама
Ти в битві проти цього світу.
Емілі Пфайффер,
«Останній політ відьми»
Поки Страйк рухався до центру Лондона, так само втомлена та роз’ятрена Робін блукала супермаркетом біля своєї квартири. Вона знала, що Страйк має вкрай здоровий апетит, і вміст її холодильника потребував підкріплень, щоб набути змоги його прогодувати. Закидаючи у возик цілу курку, вона подивувалася тому, що Страйк вирішив зупинитися в неї, а не в Меделін. Робін гадала, що це може бути пов’язано з побоюваннями за її безпеку; Страйк подеколи виявляв інстинкт захисника, і хоч іноді це дратувало, було в такій поведінці і дещо миле. Робін мусила визнати, що ранкові події сильно налякали її; вона пораділа, що поруч буде Страйк. Врешті-решт, на бомбі були написані обидва їхні прізвища, і хотілося перебувати у товаристві єдиної людини, здатної вповні зрозуміти її почуття з цього приводу.
У черзі до каси задзвонив телефон. Мама. Точно як Страйк, коли йому подзвонила Люсі, Робін відповіла тільки тому, бо знала: що далі відкладай, то гірше буде.
— Робін? Ми щойно побачили в новинах! Як таке могло...
— Мамо, коли вона вибухнула, мене там не було, — відповіла Робін, просуваючись уперед в черзі.
— А нам це звідки знати?
— Вибач, треба було тобі подзвонити, — втомлено промовила Робін. — Довелося давати свідчення в поліції, було багато справ, а я щойно...
— Чому ти давала свідчення, тебе ж там не було?
— Бо це напад на агенцію, — пояснила Робін, — тож...
— В новинах сказали, що це ультраправі терористи!
— Так, — відповіла Робін, — поліція такої думки.
— Робін, як вийшло, що на вашу агенцію нападають ультраправі терористи?
— Бо вирішили, що ми ними цікавимося, — відповіла Робін, — хоч це не так... А ти не спитаєш, хто був в офісі, коли стався вибух?
— Хіба я винна, що в першу чергу мене цікавить безпека моєї доньки?
— Я не кажу, що ти в чомусь винна, — відповіла Робін, знову роблячи крок уперед; вона почала вантажити продукти на стрічку конвеєра однією рукою. — Просто подумала, що тобі це теж може бути цікаво.