Страйк відставив келих на стіл біля дивана і видобув із рюкзака пакунок, у якому Робін з подивом впізнала електронну сигарету (вона ж вранці вишукувала їх у аптеці).
— Ти ж не надумав кинути курити? — недовірливо спитала вона. їй завжди здавалося, що Страйк помре з «бенсон-енд-геджесом» у зубах.
— Думаю в цей бік, — відповів він, розриваючи целофан. — Ніколи не пробував ці штуки... Гаразд, — почавши складати електронку, Страйк повернувся до основної теми, — уявімо, що так і було: Ормонд сидить у школі з прогульницею, перевіряє додаток і бачить, що Еді йде на цвинтар. Він починає підозрювати — а чи не з Блеєм вона там зустрічається? Каже дівчинці, що має йти і що вона відпрацьовуватиме ще тиждень, якщо комусь розповість, що він пішов... Почнімо з того, що це алібі шите білими нитками. Я б не поставив на якусь школярку, якби хотів, щоб мені зійшло з рук убивство.
— Можливо, він на той момент ще не планував убити Еді.
— Але про всяк випадок поклав у валізку мачете?
— Слушне зауваження, — погодилася Робін, придушуючи позіх. — Школа, де працює Ормонд, далеко від цвинтаря?
— Вона біля «Фляги», де я з ним розмовляв. Можна дійти пішки. На машині він би дістався цвинтаря за лічені хвилини.
Вони помовчали, думаючи; Страйк залив нікотинову рідину в електронку, а Робін зазирнула у гру: Аномії так само не було. Зрештою вона порушила мовчанку:
— Чи можливо, щоб чоловік, якого Блей бачив на цвинтарі — той лисий здоровило, якого ми вважаємо замаскованим — був Ормондом?
— Теоретично можливо, — відповів Страйк, закручуючи електронку, — але є логістичні нюанси. Він приніс костюм лисаня на роботу на випадок, якщо збереться скоїти убивство? І він переодягнувся? Робити це в школі, м’яко кажучи, ризиковано. Якщо він працював із прогульницею, навколо точно були інші працівники школи.
— Він живе у Гайґейті?
— Ні, у Фінчлі.
— Тоді переміщення телефона на пустище Гемпстед-Гіт теж потребує пояснення, — сказала Робін. — Адже якби він зарізав Еді та Джоша, то хіба не хотів би вшитися з місця злочину якомога скоріше, замість робити гак до Першого ставка?
Але ж яка цікава історія, — провадила вона, — адже на початку поліція вважала, що телефон до ставка принесли з метою викинути, а Ормонд врешті-решт і справді кинув телефон у ставок — але в інший.
— І справді цікаво, — погодився Страйк. — Чому він вирішив позбутися телефона саме у такий спосіб? Може, він просто знайшов його біля ставка і тому з’явилася така підсвідома думка.
— Гадаєш, він за маячком відстежив телефон до пустища і знайшов його в траві?
— Як варіант. Інший варіант — що Ормонд зіштовхнувся з людиною, яка його забрала.
— Але чому він не розповів про це поліції?
— Запанікував? — припустив Страйк. — Не хотів визнавати, що під час убивства був неподалік від цвинтаря, не хотів визнавати, що стежив за Еді?
Він підніс електронну цигарку до губ і, скривившись, затягнувся.
— Але якщо Ормонд зіткнувся з убивцею, — провадив Страйк, випускаючи пару, — то яким чином зміг дістати від нього — чи від неї — телефон? Була бійка?
— Може, убивця зробив вигляд, що сам знайшов телефон, підібрав десь — а Ормонд сказав, що телефон належить йому, і убивця його віддав?
— Це більше схоже на правду» ніж версія про бійку, — кивнув Страйк. — Якщо припустити, що убивця — наш лисий здоровань із цвинтаря, то цілком можливо, що на той час він уже зняв маску та костюм, тож Ормонд прийняв його за звичайного перехожого...
Втім, — додав Страйк» — якщо Ормонд бачив убивцю досі у масці, це пояснює багато чого з того, що він про нього сказав. Не пам’ятаю, чи казав тобі про це, але коли Ормонд заявляв» що Аномія ховається за клавіатурою, він зробив такий жест, ніби показував маску Що, коли він бачив людину у масці і вважає її Аномією? Якщо так, виходить» що Аномія бачив Ормонда неподалік від місця убивства» бачив телефон Еді у нього в руках, і це логічним чином підводить нас до репліки «Аномія радо кине тінь на іншого» щоб врятувати власну шкуру». Також це пояснює фразу «Я не маю жодних підстав вважати, що це він». Фрейд би чимало тут накопав... Якщо моя гіпотеза вірна, Ормонд має всі причини вважати убивцею Аномію, бо бачив його на власні очі, а отже, захищався від звинувачення, якого я навіть не висував: що він був свідком і приховав те, що знає.
— Тоді все стає на свої місця, — погодилася Робін. — Отже, Ормонд отримав телефон Еді...
— ...але не шукав її. Просто сів у машину і поїхав додому. Почав чекати. Еді не повернулася. Ормонд подзвонив у поліцію і досить швидко зрозумів, що Еді убили. Ормонд поспішно вирішує збрехати про свої переміщення, злякавшись, що через маячок і через той факт, що її мобільний у нього, вбивство повісять на нього.