— Повісилася на Новий рік, так, — сказав Страйк. Він відтоді прочитав, що сталося. Поп-співачка двадцяти трьох років створювала музику, якої Страйк з власної волі не слухав би, а її тонке обличчя та великі очі на фотографіях наводили на думку про сполохану косулю. За пів року до смерті вона стала речницею природоохоронного фонду.
— Саме так. Вона потрапила в центр срачу у соцмережах, який буквально висмоктали з пальця, і я подумала, що класно буде втерти носа всім, хто її цькував, але... Хай там що, Шарлотта згодилася побути моделлю, зйомки плануємо наступного тижня. Але, якщо хочеш, я, мабуть, зможу їй відмовити...
— Та ну, — сказав Страйк, — це твоя справа. Буквально. Мені байдуже. Мене це не стосується.
Новина його не потішила, але й не здивувала. За роки знайомства Шарлотта час до часу бувала моделлю, а ще іноді писала замітки для «Воґу» і «Татлсру»: підробітки світської левиці, якій насправді не дуже треба працювати.
— Справді? Серйозно? Бо вона буде виглядати до біса шикарно, а всі вчотирьох вони нароблять галасу. Я збираюся знімати на Шарлотті нашийник з написом «від*бись» з неогранених смарагдів.
— Нашийник? — перепитав Страйк, не знаючи, до чого тут собаки.
— Масивне намисто, чокер, — зі сміхом пояснила Меделін і потягнулася ще раз поцілувати його. — Боже, як мені подобається, що тобі чхати на прикраси. Це, курва, просто ковток свіжого повітря.
— А більшість чоловіків цікавиться прикрасами?
— Ти не повіриш... Власне, я не знаю, чи цікаві їм прикраси, але часто вони цікавляться дизайном чи вартістю каменів, а ще у кожного, бачте, своя думка... Боже, як я втомилася від чоловіків, яким конче треба висловити свою цінну думку! Чи від юристів втомилася... Де там та дівиця? Зараз сконаю, так хочу випити...
Як Страйк і очікував, споживши половину «Кидка косатки», Меделін почала розслаблятися. На маленьку сцену піднявся джазовий квартет; вона так само тримала руку у Страйка на стегні, і вони голосно обмінювалися репліками, перекрикуючи музику.
— Ти мені розповідав, як минув твій день? — спитала Меделін, коли їм принесли по другому коктейлю.
— Ні, — озвався Страйк, — але минув він нормально.
На розчарування Меделін, він ніколи не ділився з нею подробицями справ. У них з’явився жарт, ніби він розслідує переступ, вчинений мером Лондона, і Страйк подумав був вигадати ще якийсь курйозний злочин, буцімто скоєний Борисом Джонсоном, але не вистачало голосу перекричати саксофон. Та коли нарешті музика обірвалася й затихнули оплески, Страйк спитав:
— Ти колись чула про «Чорнильно-чорне серце»?
— Про що? А! Чекай! Це отой дивний мультик?
— Так. Знаєш його?
— Не те щоби, але Генрі якийсь час ним захоплювався, — відповіла Меделін. — Там є персонаж на ім’я Дред чи Дреґ, правильно?
— Не знаю, — сказав Страйк. — Сам сьогодні вперше почув.
— Так, Генрі захоплювався тим Дреґом. Але вони вигнали його актора озвучення, чи що... Пам’ятаю, Генрі обговорював це з друзями. Після цього воно йому стало нецікаво. Весь цей ютуб проходить повз мене. Там прикрасами не поторгуєш.
— А де поторгуєш?
— В інстаграмі, — негайно відповіла Меделін. — Ти не бачив мою сторінку там? Бляха-муха, бойфренд, називається...
Вона витягнула з сумочки айфон і відкрила сторінку, нетерпляче притупуючи, бо з’єднання було повільне.
— Ось, — нарешті сказала Меделін, показуючи йому екран.
Страйк повільно погортав фото різних вродливих жінок у прикрасах від Меделін, пересипані світлинами лондонських краєвидів, і селфі самої Меделін у власних сережках і намистах.
— Треба зробити селфі, щоб я запостила, — запропонувала вона, забираючи айфон і вмикаючи фронтальну камеру. — Тут класне тло.
— Приватним детективам не можна в інстаграм, — заперечив Страйк, інстинктивно затуляючись від об’єктиву великою волохатою рукою.
— Ой, — здивовано мовила Меделін, — і справді. Шкода. Ми сьогодні маємо такий класний вигляд.
Вона сховала телефон у сумочку.
— Зможеш запостити моє фото у тіарі, — сказав Страйк, і Меделін захихотіла.
— Ще по коктейлю чи... — вона підсунулася ближче, лоскочучи диханням його вухо, — поїхали до мене?
— До тебе, — мовив Страйк, допивши коктейль. — Мені завтра зранку треба бути на Слоун-сквері.
— Правда? І що Борис робитиме на Слоун-сквері?
— Та звичні оборудки — тут ковпаки з авто скрутить, там у бабці сумку підріже, — озвався Страйк. — Але це хитра скотиняка. Я його ще жодного разу не спіймав на гарячому.
Меделін засміялася, а Страйк підняв руку і попросив рахунок.
9