Выбрать главу

— Дідько, я ненавиджу педофілів, — пробурчав Страйк, а сусід Робін згори увімкнув гучний peп.

— А хто їх любить? — відповіла на це Робін.

— Ну, інші педофіли. З мого досвіду виходить, що ця публіка бачить своїх здалеку. Що ж, це пояснює, чому твій друг Пез накинувся на Ашкрофта на похороні, так? Адже Ашкрофт там крутився біля малолітніх дівчат?

— Не впевнена, чи Рейчел Ледвелл малолітня, — відповіла Робін, — а от Флавія Апкотт ще дитина. А чому це ти кажеш, що Пез «мій друг»? — спитала вона, тому що тон, яким Страйк вимовив ці слова, Робін не сподобався. Страйк підняв брови і криво всміхнувся, а Робін, на своє роздратування, відчула, що червоніє.

— Я робила те, що мусила, бо треба було витягнути з нього інформацію, — холодно сказала вона і вийшла до кухні, формально — щоб помішати соус, а насправді — щоб втамувати рум’янець.

Страйк пошкодував про свій замах на лукавство, який насправді приховував бажання дізнатися, наскільки Робін сподобалося цілуватися з Пезом Пірсом (може, він її в ті моменти навіть мацав). Він подумав, що треба вибачитися, але не встиг розтулити рота, як задзвонив мобільний. Це була Меделін.

Дивлячись на екран, Страйк завагався. Меделін просила передзвонити, чого він так і не зробив. Нині він мав перебувати десь у «Травелоджі» і сильно підозрював, що як проігнорує дзвінок Меделін, вона почне надзвонювати що десять хвилин.

Він узяв слухавку.

— Привіт.

— Як ти? Заселився у готель?

— Так, щойно, — відповів Страйк, стараючись говорити тихо. — Не можу розмовляти, чекаю на новини від підлеглого.

— Я так за тебе переживала, — сказала Меделін. — Чорт, Корме. Це ж бомба! Дуже страшно.

З кухні повернулася досі червона Робін. Не помітивши, що Страйк говорить по телефону, вона почала:

— Слухай, мені дуже не сподобалося, що ти...

Вона замовкла, побачивши мобільний біля його вуха.

— Хто це? — спитала Меделін.

— Прибиральниця, — відповів Страйк.

— Та ні, — заперечила його коханка, а Робін дивилася на нього обвинувально. Страйку здалося, що обидві жінки чудово розуміють, що саме він робить; піддавшись недоречному пориванню самця, загнаного у глухий кут, він спробував прорватися:

— Та прибиральниця.

— Корме, — сказала Меделін, — я жне дурна. Робін знову вийшла з вітальні.

— Я не вважаю тебе дурною, — відповів Страйк, заплющивши очі, ніби дитина, яка кинула кермо велосипеда і ось-ось вріжеться у стіну.

— Тоді хто ця жінка, якій щось не сподобалося?

«Чорт, чорт, чорт». Треба було вийти з квартири і тоді приймати дзвінок, але він так втомився, і нога так боліла, що несила було підвестися. Розплющивши очі, він задивився на картину Рауля Дюфі на стіні.

Страйк віддав би все, щоб зараз сидіти десь у кімнаті з вікнами на Середземне море.

— Я зайшов випити з Робін, — відповів він. — Треба обговорити справи агенції. Вирішити, як бути далі без доступу до офісу.

Виникла довга пауза, а тоді Меделін промовила:

— Ти не в готелі, а у неї.

— Нічого подібного, — заявив Страйк.

— Тобто нормально піддавати Робін ризику, що терористи...

— Вони вже й так по неї прийшли, — не витримав Страйк. — Бомбу надіслали нам обом.

— Як це мило, — холодно зронила Меделін. — Ви ніби одружена пара, так? Що ж, залишу тебе випивати з нею.

І вона кинула слухавку.

У голові Страйка роїлися сердиті й тривожні думки: «Все, досить цього. Ідіотка. Мені цього сьогодні не треба. Та не могло воно скластися. Не треба передзвонювати. Треба з цим кінчати. Треба вибачитися».

Страйк не без зусилля підвівся і вийшов до кухні, де Робін мішала підливку.

— Вибач, — сказав Страйк. — Я повівся огидно.

— Так, — холодно відповіла Робін, — огидно. Ти б не говорив таким тоном із Барклеєм, якби йому довелося загравати до якоїсь жінки заради інформації.

— Якби Барклей вирішив облапати якусь жінку заради інформації, я б йому ще не таке сказав, ото вже повір, — відповів Страйк, а коли Робін розвернулася до нього, сердита і попри все розвеселена, він просто знизав плечима і сказав: — Ну а що? Отак ми розмовляємо.

— Гм-м, — відповіла на це Робін і відвернулася помішати підливку. — Власне, я думала, ти зрадієш, що я так багато дізналася від Пірса.

— Я і зрадів, — відповів Страйк. — Ти просто чудово впоралася. Курка дуже смачно пахне.