Робін відклала айпад, зробила кілька ковтків «ріохи», майже прикінчивши другий келих, а тоді все розповіла Страйку. Він слухав, чимдалі сильніше дивуючись почутому, а коли Робін договорила, вигукнув:
— Трясця, Еллакотт, я на три годинки ліг подрімати, а ти взяла й розкрила справу!
— Ще ні, — заперечила Робін, яка розрум’янилася через хвилювання, вино і приємність від почутого компліменту. — Але як матимемо Моргауса — матимемо й Аномію!
Страйк узяв своє вино і цокнувся з її келихом.
— Хочеш іще?
— Краще утримаюся. До Лідса триста з гаком миль, не можна, щоб я десь провалила тест на алкоголь.
Вона взяла виделку і нарешті почала їсти спагеті.
— Як тобі стейк?
— Насправді смачнющий, — зізнався Страйк, а тоді зважив, чи хоче сказати наступні слова, і вирішив, що хоче: — Я думав, ти переписуєшся з Г’ю Джексом.
— З Г’ю Джексом? — не повірила власним вухам Робін, не донісши виделку з накрученими спагеті до рота. — Як тобі таке взагалі спало на думку?
— Ну, не знаю. Він тобі дзвонив на роботу, я подумав, що між вами...
— Боронь Боже! — відповіла Робін. — Між мною і Г’ю Джексом нічого немає.
Поєднання «ріохи» та тріумфу через заплановану зустріч із Рейчел Ледвелл допомогли Робін вперше за кілька місяців розслабитися. І вперше за кілька тижнів вона відчувала таку поблажливість до свого партнера.
— От скажи, — почала вона. — Якщо ти стукаєш жінці у двері номеру, а вона робить вигляд, що не чує, шлеш картку на Валентинів день, а вона не відповідає, якщо вона не приймає твої дзвінки... тобі спаде на думку, що ти їй цікавий?
Страйк засміявся.
— Питання непросте, але, мабуть, ні.
— Слава Богу, — кивнула Робін, — бо ти був би кепським детективом, якби аж настільки не розумів натяків.
Страйк знову засміявся. У полегшенні, яке він відчув, був прихований сенс, але нині не на часі було поринати в роздуми, тож він випив ще вина і відзначив:
— А симпатичний готель.
— Ти ж наче сердився, що в них немає ліфта на горищний поверх і що ніхто не запропонував тобі допомоги з уявним багажем!
— Зате стейк чудовий.
Робін теж засміялася. Оскільки Страйк спитав про Г’ю Джекса, вона подумала, чи не поцікавитись, як у нього справи з Меделін, але вирішила, що це може зіпсувати їй настрій. Решта вечері пройшла за приємною балачкою, жартами та вибухами сміху, і якби решта гостей ресторану знали, що буквально вчора Страйк та Робін отримали поштою бомбу, то дуже здивувалися б.
81
...між нами простягнулась злота брама,
І істина розкрила грізні очі...
Мері Елізабет Кольридж,
«Нещире побажання до жебрака»
Ігровий чат за участі двох модераторів «Гри Дрека»
<Створено новий приватний канал>
<6 червня 2015 23.29>
<Моргаус запросив Паперовобіла>
<Паперовобіла приєднався до каналу>
Паперовобіла: бачив новину? Про бойфренда Ледвелл?
Моргаус: буквально 2 хв тому
Моргаус: весь день сидів у лабораторії
Моргаус: господи, в голові не вкладається
Паперовобіла: і що тепер?
Моргаус: не знаю
Паперовобіла: поліція не арештувала б його на рівному місці
Моргаус: згоден
Моргаус: але йому ще не висунули звинувачень
Паперовобіла: Моржику, а ти справді хотів би, щоб убивцею виявився Аномія?
Моргаус: трясця, та звісно що ні
Моргаус: але як інакше пояснити напад на Віліпечора?
Паперовобіла: може, то щось зовсім інше
Паперовобіла: може, у жодному випадку не винен Аномія!
Моргаус: якщо Ормонду висунуть звинувачення, ми тільки знатимемо, що не А напав на Ледвелл та Блея
Паперовобіла: котику, але якщо він не нападав на них, то який у нього мотив нападати на Віліпечора?
>
Моргаус: не знаю
Моргаус: може, я просто стільки годин сидів і переймався, що він зробив і те, і це, що тепер не можу прийняти інакшу версію
>
Моргаус: а ти помітила, як дивно він останнім часом поводиться на модерці?
Паперовобіла: тобто ще дивніше, ніж зазвичай?
Моргаус: він двічі замість «oderint dum metuant» написав «oderum dum mentum»
Паперовобіла: і що?
Моргаус: на нього це не схоже
Паперовобіла: може, він був п’яний?
Моргаус: а нещодавно, коли тебе не було, погодився з ДрекНудикуєм, що «Бетмен і Робін» від «All Star» не такі вже погані.
Паперовобіла: і?