Моргаус: та скоріше Найджел Фарадж скаже, що Англії не завадить ще сто тисяч турецьких іммігрантів
Паперовобіла: лол
Моргаус: словом, дивно
Паперовобіла: може, він хоче підлеститись до ДрекНудикуя?
Моргаус: Аномія не підлещується ні до кого
Моргаус: На його думку, всі мають підлещуватись до нього, а не навпаки
Паперовобіла: лол так
Моргаус: але якщо звинуватять Ормонда, це буде величезне полегшення
Моргаус: але сам факт, що я запідозрив Аномію, змусив мене нарешті прокинутись
Моргаус: я останнім часом все думав про те, як він поводився з Ледвелл
Моргаус: цькував, оприлюднив домашню адресу, що хочеш
Моргаус: і коли я про це думаю, я сам собі огидний
Моргаус: я мав його зупинити, а натомість вигадував йому виправдання
Моргаус: Ніколь, навіть якщо її убив Ормонд, я піду, і тобі теж варто піти. Аномія і ця гра – це зло
Паперовобіла: так
Паперовобіла: я теж про це думала
Паперовобіла: Господи, так дивно буде жити без гри
Паперовобіла: мабуть, просто писатиму тобі цілими днями
Моргаус: я не проти
Паперовобіла: <3
Моргаус: тож_
Паперовобіла: ???
Моргаус: як щодо відеодзвінка?
Паперовобіла: ОГОГО!!!!!
Моргаус: просто зараз?
Паперовобіла: очам своїм не вірю
Паперовобіла: і ти мені скажеш, хто Аномія?
Моргаус: трясця, чом би й ні!
Моргаус: ні, чекай
Паперовобіла: МОРЖИКУ НЕ МОЖНА ОТАК ПЕРЕДУМУВАТИ
Моргаус: та ні, тут до мене хтось прийшов
Моргаус: я миттю
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
>
82
Бува, дівчата червоніють, бо живі,
А хочеться від сорому померти...
Торкнувшись полум’я життя, немов комахи,
Крилаті, тілом гинуть у вогні.
Елізабет Баррет Бравнінґ,
«Аврора Лі»
Робін так поспішала на зустріч із Рейчел Ледвелл, що вони зі Страйком виїхали о восьмій ранку. У небі — ані хмаринки; скоро обоє мружилися від яскравого сонця, і Робін шкодувала, що не купила у Вітстейблі сонячні окуляри.
Страйк вночі зарядив електронку і без ентузіазму прикладався до неї. А коли не парив — заглядав у «Гру Дрека», в яку залогінився, перш ніж сісти в машину. Водити Баффілапусю лівою рукою було важкувато, але правою доводилося притискати стегно: його знову розбудили спазми у куксі, яка досі намагалася смикатися на власний розсуд. В результаті Страйк неохоче відмовився від великого англійського сніданку у готелі і натомість узяв кашу і фруктовий салат.
— Аномія не з’являвся? — спитала Робін.
— Ні, — відповів.
— А хто з модераторів є?
— Паперовобіла і ДрекНудикує. Але не забувай, за Кеа Нівен та Тімом Ашкрофтом наразі ніхто не наглядає, тож навіть якщо Аномія з’явиться, ми не зможемо їх викреслити. Клятий Натлі! — додав Страйк. — Сподіваюся, він попросить надати рекомендації, бо я йому таких випишу — в житті не забуде.
Двадцять хвилин тривала мовчанка, а тоді Страйк знудився грою, вийшов і знову затягнувся вейпом.
— От як ти на цій роботі не погладшала? — спитав він у Робін.
— Що? — не зрозуміла Робін, усі думки якої були про питання, які требі поставити Рейчел Ледвелл (якщо та прийде). — А... ну, я планую. Коли йду на стеження, стараюся брати якісь здорові перекуси, щоб не запихатися шоколадками, коли зовсім зголоднію.
— Здорові перекуси? Наприклад?
— Ну, не знаю... горіхи? Іноді роблю собі бутерброди... З ногою все погано? — спитала Робін. Вона бачила, як Страйк притискав куксу до сидіння, але ніяк це не коментувала.
— Не настільки погано, щоб я почав харчуватися, наче білка.
— Я теж не харчуюся, наче білка, — сказала на це Робін, — але не їм усе смажене, особливо смажену картоплю тричі на день. Якщо ти вже почав цю тему.
Страйк глибоко зітхнув.
— Я сподівався, що є якийсь чарівний засіб.
— Вибач, — відповіла Робін, обганяючи «вольво», що ледь повзло, — нема таких засобів... Я так розумію, ти зголоднів?
— Не сильно.
— Можемо зупинитися на заправці, але ненадовго. Я дуже не хочу запізнитися на зустріч із Рейчел... якщо, звісно, вона прийде.
Вони їхали ще кілька хвилин, а тоді Страйк сказав:
— Ця ідея про зустріч на лавці — наче зі шпигунського фільму.
— Мабуть, просто підліткове, — відповіла Робін. — Мабуть, там вона зустрічається з друзями... І ще: сподіваюся, ти не будеш проти, але я воліла б...