— Я розповім тобі свою теорію про те, що сталося, — відповіла на це Робін.
— Я думаю, що ЛордДрек і Віліпечор заявили, що Еді сама прикидалася Аномією, а тоді передали модераторам досьє із так званими доказами.
Шок Рейчел виглядав майже комічно, але Робін прикинулася, що нічого не помічає.
— Я думаю, що Серцелла пообіцяла передати досьє Джошеві і зробила це, і думаю, що Джош зустрічався з Еді, щоб поговорити про неї в ролі Аномії, а наступного дня ти дізналася, що на них на тій зустрічі напали.
— Звідки ти все це знаєш? — нажахано спитала Рейчел.
— Дедукція, — пояснила Робін, яку цей острах стривожив; ще не вистачало, щоб дівчина злякалася і накивала п’ятами. — Але Рейчел, ти була в найгіршому разі просто свідком. Ти не спричинила цих подій. В них немає твоєї провини.
— Я могла про все розповісти Еді, могла попередити її про досьє...
— Як? — розважливо спитала Робін. — Ви навіть не спілкувалися. Я думаю, її агент навіть не дав би тобі з нею зв’язатися, він би не повірив, що ти її родичка. Відомі люди постійно отримують дивні повідомлення від незнайомців.
— Я мала хоча б спробувати, — з жаром заперечила Рейчел, а з її очей знову потекли сльози.
— Ти не знала, до чого призведе ця історія з досьє, і ти б наразилася на серйозну небезпеку, якби ЛордДрек і Віліпечор дізналися, що ти хочеш завадити їхнім планам. Не треба так себе картати, Рейчел. Ти ні в чому не винна.
Рейчел хлюпала носом, струмок дзюркотів, на іншому березі сміялися, верещали, бігали і ганяли м’яча діти. Робін вирішила, що випитувати у Рейчел ім’я Моргауса поки рано — треба добитися більше довіри — і спитала:
— А як ти натрапила на «Чорнильно-чорне серце»? Просто знайшла на «Ютубі» і підписалася?
— Ні, — відповіла Рейчел, опустивши очі на серветку, яку вона крутила в руках. — Дізналася від одного хлопця, з яким спілкувалася у «Пінгвінячому клубі». Це така ніби соцмережа для дітей. Дуже мила. Ми там всі були мультяшними пінгвінами і спілкувалися.
Вона тремко розсміялася.
— Ага, і там був цей хлопчик на ім’я Золтан, з яким я подружилася. Він скаржився на батька, який з нього знущався, а мій батько саме тоді покинув маму, яка була дуже хвора, і втік до колеги з роботи. Ми з мамою мусили переїхати з Лондона до Лідса, я тут нікого не знала і тому весь час сиділа у «Пінгвінячому клубі». Ми з Золтаном спілкувалися і підтримували одне одного.
Золтан знайшов на «Ютубі» першу серію «Чорнильно-чорного серця» і сказав, що я обов’язково мушу це бачити, бо це просто капець як прикольно, і я подивилася, і мені сподобалося. Ми просто божеволіли за «ЧЧС».
А потім я дізналася, що мультфільм робить моя кузина, — тихо долала Еді, — і я так розпсихувалася, не могла в це повірити. Я розповіла Золтану, що Еді Ледвелл — моя двоюрідна сестра, а він почав... дуже дивно поводитися. Заявив, що теж її знає і що вона з ним фліртувала. Я не думаю, що він був набагато старший за мене. Він просто брехав! Я йому так і сказала, і ми сильно посварилися, але я поступилася, бо це був мій друг, і я думала, що йому дуже погано і тому він всяке вигадує, щоб було легше, чи щоб справляти на інших враження, чи не знаю що.
Але потім, — зітхнула Рейчел, — він змінився. Він почав, ну знаєш, підкочувати до мене. Ніколи так раніше не робив, ми просто дружили, спілкувалися, обговорювали мультфільми і наші проблеми...
Я розуміла, що він хоче зі мною зустрічатися, бо я кузина Еді, — сумно додала Рейчел. — Ми собі завели твіттери, я виставила своє справжнє фото, і він почав писати мені всі ті дурні підкоти, і це було зовсім на нього не схоже. Типу: «Якщо це твоє реальне фото, то хлопи тебе вже дістали», все таке. «Вибач, що не писав, довелося взяти машину і відвезти хворого песика до ветеринара». Але він був не того віку, щоб керувати машиною, і це було так сумно і так тупо.
У Робін свербіли руки дістати записник, бо Рейчел розповідала надзвичайно цікаві речі, але натомість вона постаралася максимально зосередитися, щоб потім все якомога точніше переповісти Страйку.
— Коли я попросила його припинити цю фігню і ці тупі підкоти, Золтан страшно розсердився і почав поводитися реально жахливо. Він... він погрожував зґвалтувати мене і вбити мою маму.
— Що? — не повірила власним вухам Робін.
— Так... а потім видалив акаунти у «Пінгвінячому клубі» і в твіттері, і відтоді я його не чула і не бачила. Але саме через Золтана і цю дивну гидку історію я прикинулася хлопцем у «Грі Дрека». Хлопцем бути простіше. На тебе вивалюють менше всякого лайна.