— Можливо, — із сумнівом відповіла Робін, — але Боже мій, якщо Аномія керує грою, весь час твітить і ще намагається клеїти дівчат за системою Коша, коли він спить?
— Так, вільного часу в нього має бути небагацько, — погодився Страйк. — А ще у нас є нова загадка! Якого біса Вікас Бхардвадж, астрофізик в одному з найпрестижніших університетів світу, забув у товаристві Аномії?
— «Вона моя сестра», — процитувала Робін. — Слухай, я тут подумала...
У Страйка задзвонив і негайно був підключений до блютузу мобільний. Він прийняв дзвінок, і з динаміка почувся голос Мідж:
— Страйку?
— Так, я тут, і Робін теж.
— Є новини... про Росса...
Було чутно, що Мідж захекалася. Страйк і Робін перезирнулися.
— Все добре? — спитав Страйк.
— Так... все гаразд... довелося бігти... зараз віддихаюся...
— Ти була у заміському володінні Росса?
— Так... довелося незаконно проникнути на територію... тільки не казися, це був єдиний спосіб отримати те, що мені було треба... Фух, — вимовила Мідж, глибоко вдихнувши. — Коротше, я сиділа на пагорбі над маєтком і спостерігала за територією в бінокль.
— Пагорб теж належить Россу, наскільки я розумію?
— Так, але тільки звідти я могла щось бачити. Там дерева, мене не було видно. Словом, дві години тому вийшли дві старші дівчинки з поні і повели їх до... як це місце називається, коли їздиш верхи, але не просто по полю?
— Манеж? — припустила Робін.
— Хай буде він, — погодилася Мідж. — Страйку, дещо з того, що я розповім, тебе вибісить, але трясця, я б і знову вчинила так само.
— Якщо ти не стріляла в дітей зі снайперки, не бачу причин виганяти тебе з роботи, коли і так не вистачає рук, — відповів Страйк. — Кажи вже.
— Словом, вони стрибали через маленькі бар’єри і все таке, а тоді вийшов Росс і я ввімкнула камеру.
— Знімати на приватній території заборонено законом, але біс вже з ним...
— Щойно з’явився татко, у молодшої перестало виходити. Поні не слухався. Тож це мудило зайшло в манеж, підняло бар’єр і наказало перестрибнути. Я наперед знала, що буде, — додала Мідж. — Просто нутром відчувала, що його понесе. Тож я почала спускатися, продовжуючи знімати...
— І він тебе побачив? — сердито глянувши на динамік, звідки лунав голос Мідж, запитав Страйк.
— Ні, тоді ще ні, — відповіла Мідж. — Я сховалася за таким великим кущем із квітками, не знаю, як називається...
— Не час для ботаніки! Що, трясця, сталося?
— Дитина запевняла його, що не зможе перестрибнути бар’єр. Плакала, трусилася... старша не витримала і почала просити татка не мучити сестру. Росс підійшов, стягнув її з поні, дав ляпаса і наказав іти всередину. Вона стала наполягати, що залишиться, тож він знову її вдарив і прогнав.
Треба було вже тоді втрутитися, — розповідала Мідж, — бо тоді не сталося б того, що було далі. Але я сиділа в засідці і знімала, а Росс пішов до меншої дитини і наказав стрибати уже, дідько її вхопи, і хльостати поні батогом, щоб змусити його. Це був чортів абсурд. Той бар’єр був вищий за поні.
Дитина перелякалася, але Росс кричав та й кричав, і вона помчала до бар’єра, луплячи ту конячку, як татко наказав, і поні просто врізався у той бар’єр та й упав. Упав на малу. Я почула, як вона закричала криком. Поні не міг підвестися, бо застряг ногою у бар’єрі, а мала не могла з-під нього вилізти.
От тоді я й вискочила з кущів, — сказала Мідж. — Я вмію надавати першу допомогу. Я не могла залишити дитину в такому...
— Певен, Росс залюбки допустив тебе до доньки і навіть не спитав, якого дідька ти сиділа в кущах...
— А що вона мала робити? — гаряче спитала Робін, яка була цілковито на боці Мідж. — Знімати, як поні роздушить дитину на смерть?
— Я саме перелазила через паркан, коли Росс стягнув коника з малої, але там як мінімум зламана нога. Вона була біла, мов те полотно.
Коротше, Росс мене побачив, — продовжувала Мідж, — і негайно розкричався, «ти ще в біса хто така» і тому подібне, і... це тобі, Страйку, теж не сподобається...
— Ти йому сказала, що все зафільмувала?
— Авжеж, — відповіла Мідж. — А тоді він кинувся на мене з батогом. Я думала, такого вже не існує з вікторіанських часів.
— Він кинув доньку лежати з поламаною ногою і кинувся на тебе? — не повірила власним вухам Робін.
— Трясця, а що такого? — спитав Страйк. — Це ж через нього вона зламала ногу, то чого раптом має ввімкнутись совість? Я так розумію, ти від нього втекла? — уточнив він у Мідж.
— Авжеж, — повторила Мідж. — Він не дуже спортивний. Ту ліниву сраку всюди возять, хіба ні? Тож так, утекла. І маю для тебе запис знущань над дітьми і тваринами. Сподіваюся, хоч це тебе трохи потішить.