— Її бачила Ясмін. Вона не любить Паперовобілу і могла зберегти фото як доказ порушення правила 14.
— Слушна думка, — погодився Страйк, дістав із кишені ручку і записник і поставив собі помітку. — Мабуть, варто відвідати Ясмін. Відчайдушні часи вимагають рішучих заходів, як то кажуть. Не хочеш випити віскі, поки переповідаєш мені добру новину?
— Ох, — озвалася Робін, яка вже забула, що сталося й дещо добре. — Кеа Нівен точно не Аномія.
— Що? — здивувався Страйк. У його особистому списку підозрюваних Кеа нещодавно посіла перше місце.
— Пів години тому дзвонила Мідж. У Сари Нівен день народження, вони з Кеа вечеряли з друзями в устричному барі. Кеа взагалі не брала до рук телефон, а як ти щойно бачив, Аномія сьогодні дуже активний у приватних каналах.
— Чорт, — насупився Страйк і відкоркував віскі. — Ні, тобто я... я радий, що ми її виключаємо, але тоді лишаються тільки...
— Тім Ашкрофт і Пез Пірс, — відповіла Робін. — Знаю. Пез мені цілий вечір надзвонює. Кличе на побачення. Можливо, варто прийняти запрошення.
Страйк тільки пробурчав щось.
— Маєш склянку?
— Тільки одну, у ванній. В ній стоїть щітка.
— Гаразд, сходжу по свою і одразу повернуся.
Тільки-но Страйк вийшов, Робін згадала, що він повернувся із розмови з Яґо Россом. Вона так засмутилася через бан у грі, що забула про все на світі! Робін сходила до ванної по склянку, а щойно Страйк повернувся зі своєю, почала:
— А як пройшла... Страйк перебив її.
— Це щойно сталося знову, чорт забирай! Тільки-но я пішов по склянку, — знову цей дзвінок і голос Дарта Вейдера!
— Ти не жартуєш? — спитала Робін.
— «Якщо викопаєте Еді, дізнаєтесь, хто Аномія. Все у листі». Я спитав, хто це, але на тому кінці просто якось дивно загарчали і кинули слухавку.
Страйк і Робін перезирнулися.
— Аномія — це щось нове, авжеж?
— Так, — відповів Страйк. — Раніше було тільки «якщо хочете знати правду» і «якщо хочете знати, хто її вбив».
Він взяв пляшку і налив у склянку в руці Робін подвійну порцію віскі.
Вона сіла на ліжко, запнувши на собі халат, і спитала:
— Я ж тобі казала, що у Брама є пристрій для зміни голосу? Він мене ним налякав у Норт-Ґров.
— Цей пристрій робить голос як у Дарта Вейдера?
— В тому числі.
Страйк і собі налив добрячу порцію віскі, зробив великий ковток, а тоді сів поруч із Робін на ліжко, дістав електронку і спитав:
— Думаєш, це Брам дзвонить?
— Ідея викопати Еді — це дуже по-брамівськи.
— А він може знати про листи в труні?
— Можливо, — по короткому ваганні відповіла Робін. — Маріам і Пез підтримують контакт із Джошем.
— Але чи можуть такі листи зацікавити Брама?
— Навіть не знаю... він дуже дивний хлопчик. Значно розумніший, ніж можна подумати, коли тільки чуєш, як він викрикує репліки Дрека. І ти чув, що сказав Пез: у нього інтелект генія.
Страйк затягнувся вейпом, а тоді сказав:
— Ґрант Ледвелл вважає, що людина, яка робить ці дзвінки, хоче навести підозру на Ормонда, і з цією логікою важко посперечатися. Жодна притомна людина не подумає, що Джош убив Еді, тоді мало не відпиляв сам собі голову, а потім ще продиктував Каті щиросердне зізнання і велів покласти його в труну. Але Ормонда арештували, то нащо далі торочити про листи?
— Можливо, Брам не загадує так далеко наперед. Як казав Джош, він просто хоче подивитися, що з цього вийде.
— Хлопчик з інтелектом генія повинен би розуміти, що нічого не вийде. Ніхто не ексгумує тіла на забаганку голосового двійника Дарта Вейдера. Плюс, судячи з усього, що я про нього чув, цей Брам радше пробрався б на цвинтар і спробував викопати Еді сам.
— Припини, — мимохіть здригнулася Робін.
— А ще той факт, що в Норг-Грові ніхто не має бути в курсі про наше розслідування щодо Аномії. А гой, хто мені дзвонить, безперечно в курсі, тож цей хтось належить до дуже вузького кола людей... якщо, звісно, нас не розкусили. Останнім часом наші фото часто світяться в газетах, Тім Ашкрофт, Пез Пірс чи Ясмін Везергед могли пов’язати тебе з Джессікою Робінс чи Венецією Голл.
— Проте анонімні дзвінки почалися раніше, — нагадала Робін.
— І справді, — погодився Страйк.
Обоє пригубили кожен своє віскі та якийсь час просто дивилися перед собою, обмірковуючи нову проблему, а пара від Страйкової електронки пливла між ними.
— Якщо той, хто дзвонив, справді хоче, щоб Еді викопали, — нарешті промовила Робін, — чому ця людина прямо не скаже, що саме їй відомо про ті листи?
— Вочевидь, — повагом промовив Страйк, — ця людина боїться, що тоді її розкриють. Я можу спитати у Мерфі, чи не було таких самих дзвінків у поліцію.