— Мала гарні аліменти, — цинічно припустив Страйк. — Нащо розхитувати човен? Може, переконала себе, що дівчата перебільшують. Але можна уявити, який то був шок, коли дитина повернулася додому зі зламаною ногою, а потім їй ще показали відео того, як це сталося... Словом, я думаю, що вони тишкомнишком домовляться, бо Росс не захоче, щоб це відео потрапило до суду. На доньок йому начхати. Єдина ідея-фікс — син, спадкоємець...
— Але ж ти і Шарлотті відправив відео... Страйк осушив залишок третього віскі.
— Її не цікавить одноосібна опіка. Заважатиме світському життю. Вперше Робін чула, щоб він говорив про Шарлотту таким тоном.
— Я, мабуть, залишу тебе вже спати, — раптом сказав Страйк. Важко зіп’явшись на ноги, він забрав пляшку з віскі та пакет із пивом. — Добраніч.
Робін лишилася споглядати двері та дивуватися такій дивній переміні. Його обсіли спогади про Шарлотту? «Шістнадцять років болю»: так сказав Страйк у Кембриджі, але були в них, мабуть, і миті блаженства, адже він раз у раз повертався до неї.
«Але це не мої проблеми, це проблеми Меделін», — нагадала собі Робін. Вона допила віскі і пішла до ванної чистити зуби.
Насправді Страйк так раптово пішов, бо вирішив, що після споживання пів пляшки віскі натщесерце краще забратися від Робін подалі. Ненафарбована, така запашна й чиста, вона сиділа в піжамі й халаті, ділилася розумними міркуваннями щодо розслідування, співчувала чужим незнайомим дітям... разючіший контраст із Шарлоттою годі було уявити. Страйк боявся втратити самоконтроль, не так вдавшись до якихось незграбних фізичних дій (хоч хтозна, до чого дійшло б, якби він випив ще), як піддавшись спокусі заговорити відверто і сказати надто багато, сидячи поруч із Робін на ліжку у такому зручно безликому готельному номері.
Досить і того, що офіс розтрощено, а Аномія лишається невловимим. Не можна на додачу зруйнувати ще й останні стосунки, які не дають йому збожеволіти.
89
Могутнім часто згубою стає
Якась дрібничка...
Гелен Мерфі Гант,
«Небезпека»
Наступного ранку Страйк узявся сам повідомити підрядникам, що агенція втратила доступ до «Гри Дрека». Як він і очікував, відповіді були короткі й нецензурні (добре, що Робін їх не почула). Тоді Страйк попросив Барклея та Дева продовжувати стежити відповідно за Пірсом та Ашкрофтом.
— І на дідька воно тепер? — поцікавився Барклей.
— Аномія може написати в твіттер, — відповів Страйк. — Це все, що у нас лишилося.
Далі детектив набрав Раяна Мерфі, але той був за нараді й обіцяв передзвонити, тож Страйк вперше після вибуху прогулявся на Денмарк-стріт подивитися, як іде ремонт і що можна забрати. Коли за годину він подзвонив Робін, та знову була на Слоун-сквері — стежила за квартирою Спритника. Оскільки людей не вистачало, Страйк погодився, що їй варто вийти на денну зміну, але йому це не подобалося.
— І як там офіс? — спитала Робін.
— Краще, ніж я боявся. Стіни і стелю привели до ладу, поставили нові двері в кабінет. Треба буде купити нові меблі, а ще комп’ютер і стіл для Пат. Вхідні двері поки без скла, затулили фанерою. Оскільки стелю офісу полагодили, моя квартира тепер безпечна. Але я не тому дзвоню. Я щойно говорив із Мерфі. Вони звільнили Ормонда, звинувачень йому так і не висунули.
— О, — промовила Робін. — Ти розповів йому про Папсровобілу?
— Так, — відповів Страйк. — Не скажу, що він у захваті, але запросив нас якомога швидше прибути до Нью-Скотленд-Ярду.
— Що? — здивувалася Робін. — Навіщо?
— Він напустив туману. Каже, ми можемо йому трохи допомогти, а вони трохи допоможуть нам. Я подзвонив Мідж, вона тебе змінить.
— Страйку, вона вже багато тижнів працює без вихідних.
— Я їй пообіцяв дати довгі вихідні. Зустрінемося перед входом, — відповів Страйк і відключився.
Передавши зміну Мідж, Робін спіймала таксі і приїхала до Нью-Скотленд-Ярду, величезної сірої будівлі над Темзою. Страйк уже чекав неподалік від входу.
— Це все збіса дивно, — заявила Робін, підійшовши.
— Авжеж, — погодився Страйк і затушив недопалок п’ятою протеза. — За голосом Мерфі я б не сказав, що він втратив свого головного підозрюваного. Скоріше він чомусь дуже зрадів. Я пообіцяв набрати його, коли ми будемо тут.
Мерфі особисто вийшов по них. Піднявшись ліфтом, опинилися в невеликому приміщенні з круглим столом і кількома стільцями на металевих ніжках. Там уже чекала Анджела Дарвіш, яка потиснула Страйку та Робін руки. На столі лежала акуратна чорна коробочка, у якій Страйк впізнав записувальний пристрій.