— Я не... я поставила проект на паузу? Бо...
— Бо одного з ваших співавторів арештували за підозрою у вбивстві, а другий, можливо, і справді вбивця?
— Бо... бо це не на часі, — задихнулася Ясмін.
— Ви усвідомлюєте, що детальні відомості про нових персонажів Еді і про сюжет фільму, які вам надав Ормонд, походять з її телефона, який він забрав і сховав після її убивства?
Страйк розумів, що за фасадом припухлих очей і переляку зараз розпадаються на порох мрії Ясмін про інтерв’ю та гарні фотографії, про престиж у фандомі, про статус опублікованої письменниці.
— Якщо виявиться, що це Аномія убив Еді Ледвелл та перетворив Джоша Блея на паралітика...
— Джош не паралітик! — із відчайдушною переконаністю заперечила Ясмін. — Я знаю, люди подейкують про таке, але це неправда. Я чула, що йому вже значно краще?
— І де ви це чули? Це сказав якийсь користувач твіттера, у якого є друг, а у друга сестра працює в шпиталі? У Джоша паралізована одна половина тіла, а іншою він нічого не відчуває — і я це знаю точно, бо розмовляв із ним у лікарняній палаті.
Ясмін зблідла ще сильніше. Пальці, якими вона смикала рукав, тремтіли.
— Якщо на них напав Аномія... — натиснув на неї Страйк.
— Якщо Аномія той, хто я думаю, то це точно не він, — прошепотіла Ясмін. — Він фізично на такс не здатний.
— І хто ж, на вашу думку, — спитав Страйк, — Аномія? Ясмін завагалася, а тоді відказала:
— Ініґо Апкотт.
Такого Страйк не чекав.
— Чому ви вирішили, що це Апкотт?
— Ну, просто Аномія... говорить, як він? Аномія знає латину, а Ініґо завжди вживає латинські цитати? І ще Аномія розповідав про важке життя, а Ініґо ж прикутий до візка? І Аномія страшно сердиться, що Еді звільнила Катю, а Ініґо злиться, що ні Джош, ні Еді Каті нічого не платили, і я кілька разів від нього чула такі скарги, коли бувала у них вдома? А ще якось, — додала Ясмін, — я бачила, як Ініґо грає у гру?
— Бачили, як він грає? — перепитав Страйк.
Ясмін кивнула і витерла мокрий ніс рукавом кардигана.
— У нього комп глючив? А я пішла розібратися і побачила, що він робив, коли все зависнуло? Він був у грі. Я тоді вирішила, що він просто хотів подивитися, що воно? Бо Джош та Еді бували у Каті, говорили про гру, про Аномію? Але потім я додала два і два...
«І вийшло двадцять два».
— ...і все склалося, бо він не виходить із дому і весь час сидить за комп’ютером? І він художник і чув всі наші розмови про «Чорнильно-чорне серце» ? Мабуть, розробив гру для власної втіхи, як мистецький проект...
— Вам Аномія схожий на чоловіка, якому за шістдесят?
— Ну... так? — знову нашорошилася Ясмін. — Ініґо, він... запальна людина? Багато лається і не терпить Джоша? Але Еді йому попервах наче подобалася, а потім вона погано відгукнулася про гру, і він образився? Адже він доклав стільки зусиль?
— Вам подобається Ініґо?
— Мені... так. Мені його шкода, бо він дуже хворий? І коли я вперше прийшла до них, він був милий, але потім... ну, він такий, він буває владний і грубий, і як на мене... Аномія теж такий? Проте, — додала вона, захищаючись, — це ж просто теорія і все...
Страйк подумав, що Ясмін так довго жила у віртуальному світі анонімних людей, що в неї почали руйнуватися причинно-наслідкові зв’язки. Одна теорія була їй не гірша за іншу, аби лиш тішила її самолюбство у ролі інсайдера. Для «Розполовинення» це були цінні риси, але свідок із неї через це виходив нікудишній.
— Ви з Ініґо якось обоє були на. різдвяній вечірці у Норт-Ґров, правильно?
— Так? — відповіла Ясмін, явно не розуміючи, до чого це питання.
— Він розповів мені, що бачив вас із Нільсом де Йонґом.
Ясмін здавалася шокованою, але Страйк ніби розгледів і тінь самовдоволеності.
— Він... попросив у мене поцілунок під омелою, та й по всьому.
— Вас сильно здивує звістка, що Ініґо чув, як ви тоді назвали себе Аномією?
Тепер Ясмін справді була шокована.
— Та це брехня! Та я!.. Це курці на сміх!
— Не пригадуєте, про що ви з Нільсом розмовляли, коли він вас поцілував?
— Я... ми були дуже п’яні? І... здається, він сказав, що я сумна, і запропонував мене підбадьорити? І... і затягнув мене під омелу?
Страйк підозрював, що досі нічого подібного чоловіки з Ясмін не робили.
— А Нільс часом не говорив про Аномію в абстрактному сенсі?
— Про що ви?
— Про аномію як стан аморальності?
Ясмін це збентежило, і Страйк уточнив:
— Ви не звернули уваги на слово «аномія» на вітражі у кухні в Норт-Ґров?
— Там таке є? — здивувалася Ясмін (здавалося, цілком щиро).
— Ви коли-небудь розмовляли з Аномією... я зараз про людину... по телефону?
— Ні. Тільки писала на електронну пошту.