Але під кінець дня стало зовсім важко робити вигляд, що нерви в порядку і вона почувається у цілковитій безпеці. У пам’яті виринали страшні картини — розрізане горло Вікаса Бхардваджа, гротескна латексна маска на терористі, молодик із татуюванням двох вісімок, який фотографує її квартиру — тож Робін рано запнула штори і ще раз перевірила, чи ввімкнена сигналізація.
Робін тільки сіла повечеряти яєчнею з тостом — і аж підскочила від незвичного сигналу тимчасового мобільного в сумці. Діставши телефон, вона побачила повідомлення від Пеза Пірса.
Ти не повіриш, що зі мною сьогодні було
Робін кілька секунд обмірковувала відповідь, а тоді написала:
Щось сталося?
Майже негайно прийшла відповідь від Пеза.
До мене припхалася поліція. Якась гадюка їм сказала, що я той хлоп, який тролив Еді. І вони мені сказали десь заховатися, бо на троля полюють ультраправі психи. Вони сьогодні по всіх новинах
Боже, — відповіла на це Робін. — Ти не жартуєш?
У Робін закралася підозра, що зараз Пез попросить її пустити його переночувати. Так і сталося:
До тебе можна напроситися поспати на дивані?
Вибач, будь ласка, — відповіла Робін, — у нас уже двоє гостей.
Ага, у всіх моїх друзів «гості» якраз тоді, коли до мене причепилися терористи
Вибач, — відповіла Робін, — але у нас справді гості. Напишеш, де ти будеш жити? Я б хотіла приїхати підтримати тебе.
Робін і близько не збиралася їхати до Пеза, але не придумала, як ще спитати про його місцезнаходження, щоб простежити за ним. Але він, вочевидь, розсердився на відмову у прихистку і не відповів. З одного боку, Робін відчула полегшення: вона не знала, чи витримають її нерви цілий вечір флірту з Пезом Пірсом, який все ще може виявитися саме тією людиною, яка, на думку Страйка, перерізала горло молодому генію у Кембриджі та лишила його захлинатися власною кров’ю.
Сусід згори знову увімкнув гучну музику, і вперше гупання басів заважало Робін: вона хотіла мати змогу чути будь-які незвичні звуки. Доївши і помивши за собою посуд, вона сіла переглядати сторінку Учня Лепіна в твіттері, але ніяк не могла зосередитись, і коли подзвонив Страйк, із полегшенням схопила телефон.
— Привіт, — сказала вона, — як пройшла...
— Ти в це просто не повіриш, — відповів Страйк.
— Що сталося?
— Після Комікону Ясмін годинами зображала в грі Аномію і не пам’ятає, коли саме це робила. Вона здогадалася, що це ти брала у неї інтерв’ю на Коміконі, коли побачила в новинах твоє фото, розказала Аномії, що спілкувалася з детективом під прикриттям, і Аномія почав шантажувати її та змушувати заходити в гру замість себе.
— Що?
— Тобто кожний, кожнісінький підозрюваний, якого ми викреслили після Комікону, повертається...
— Але ж це...
— Кожна скотиняка, яку ми первісно підозрювали, крім Себа Монтґомері. Я зараз просто сяду і всіх заново переберу, але Господи Ісусе, тільки цього нам бракувало. Я думав, у нас лишилося двоє кандидатів. А щодо Паперовобілої...
— Ну, — мовила Робін, вислухавши все, що Страйк почув про Паперовобілу від Ясмін, і намагаючись знайти хоч якусь розраду в ситуації, — ну, це хоч щось. Руда, гарненька, юна, живе далеко від Лондона...
— Так, цей опис пасує до якихось кількох сотень тисяч жінок. Якщо тобі спаде на думку, як ми можемо вирахувати, котра з них Паперовобіла, подзвони мені, — відповів Страйк.
Вони попрощалися, і кілька секунд Робін просто сиділа в шоці та розпачі від новин, аж тут почувся гуркіт із передпокою, і вона аж підскочила і втупила погляд у двері. Двері були міцні, сигналізація увімкнена, тож абсурдно — адже абсурдно? — переживати, що в квартиру хтось увірветься. Кілька секунд Робін сиділа і слухала калатання власного серця, надто швидке як на здорову жінку, що просто сидить на стільці, а тоді підвелася, підійшла до дверей і приклала до них вухо, жалкуючи, що немає вічка. Тиша. Мабуть, просто нагорі впустили на підлогу щось важке, але образ убитого Вікаса Бхардваджа в інвалідному кріслі з розчахнутим горлом і каламутними очима знову постав в уяві.
Уперше, відколи було знайдено тіло Вікаса, Робін згадала про Рейчел Ледвелл. Дівчина, мабуть, уже знала про його смерть.
І тут ідея вразила її, мов удар електричного струму. Кинувшись до ноутбука, Робін вийшла зі сторінки Учня Лепіна, відкрила приватні повідомлення, зайшла у свою давнішу розмову з Рейчел і почала набирати текст.