— Протягом чотирьох тижнів? — перепитав Страйк, тепер зосередившись на розмові. Він розраховував, що йому скажуть поберегти ногу тиждень, а тиждень планував скоротити до трьох днів.
— У різних пацієнтів це по-різному, але ви високий чоловік, — пояснила лікарка. — Ваша кукса зазнає значного навантаження. Я дуже раджу звернутися до вашого фахівця для встановлення точнішого діагнозу. Тим часом відмовтеся від протеза, тримайте ногу піднятою, прикладайте холод до набряклих ділянок і не забувайте дбати про кінець кукси, бо подальше подразнення шкіри вам не треба.
Що стосується ваших спазмів, — провадила вона, — запалення та перенапруження м’язів могли спровокувати реакцію нервових закінчень, але точно можна буде сказати, коли будуть результати аналізу крові.
— А скоро вони будуть? — спитав Страйк, якому кортіло скоріше утекти зі шпиталю, поки в нього не встромили ще якісь голки чи зонди.
— Скоро, — запевнила лікарка. — Я повернуся, щойно їх отримаю.
Вона знову пішла, а Страйк лишився гадати, чи справді в нього може бути дефіцит кальцію. Але ж він їсть багато сиру і нічого останнім часом не ламав, коли падав: якщо кальцію в організмі не вистачає, хіба це не означає, що в нього крихкі кістки?
Ці думки потягнули за собою інші спогади: як він кілька років тому упав зі сходів, як підколінок підвів його під час переслідування підозрюваного, лишивши Страйка лежати на тротуарі. Страйк згадав, що харчується казна-чим, що зранку мучиться кашлем курця, що вчора він повз вулицею і підібрав недопалок, щоб докурити. Захотілося покликати лікарку і зізнатися: «Я знаю, чому це сталося. Я просто абсолютно про себе не дбаю. Запишіть це у лікарський висновок, і я піду собі».
Щоб відволіктися від докорів сумління, Страйк знову взяв мобільний і переглянув інші коментарі до скандалу з Кеа Нівен.
-------------------------------
Макс Р @mreger#5
У відповідь @drekscokkk @dickymacD @marnieb89
Хвойди СЖВ прикидаються, що хочуть пацифістів, але течуть тільки від справжніх чоловіків #НахрінКеаНівен
-------------------------------
Макс Р @mreger#5
У відповідь @drekscokkk @dickymacD @marnieb89
Вона лягла під Воллі, бо знала, що він убивця. Хвойди це люблять.
-------------------------------
Штора відсунулася: лікарка повернулась.
— Що ж, аналіз крові нормальний, це добре. Цілком може бути, — додала вона, — що ваші спазми мають психогенну природу.
— Тобто?
— Вони можуть бути спричинені психологічними факторами. Ви переживаєте нині сильний стрес?
— Не сильніший, ніж завжди, — відповів Страйк. — А знеболювальне випишете?
— Що ви приймали?
— Ібупрофен, але це зовсім не те, що рецептурка.
— Гаразд, я вам щось випишу, щоб ви протрималися наступний тиждень, але не думайте, що це заміна холоду і відпочинку, добре?
Коли лікарка пішла, Страйк почав надягати штани, і в голові у нього промайнули дві думки, що суперечили одна одній.
Раціональна частина розуму підказувала, що пошуки Аномії завершено — принаймні його агенція тут уже нічого не зробить. Коли старший партнер вийде з ладу мінімум на місяць на тлі нестачі персоналу, фізично неможливо буде виконати всю необхідну роботу.
Проте віра у себе (яку жінки Страйка часто вважали зверхністю) наполягала: це ще не кінець. Барклей ще нічого не повідомив про Паперовобілу, а ще є шанс, що розмова з Грантом Ледвеллом, якщо Страйк все зробить правильно, врешті-решт виведе їх на Аномію.
97
Розпусниця? О диво з див!
Вона у тім не бачила образи:
Бо ж не розпусніша за тих чоловіків,
Які на людях відхрестились від гріхів,
Які чинили радо з нею разом.
Матільда Блінд,
«Послання»
Прокинувшись о восьмій наступного ранку, Страйк негайно зрозумів, що випите віскі не подружилося з трамадолом. Нудота та порушена координація ще не минулися, коли об одинадцятій йому подзвонив Барклей.
— Є новина, — коротко анонсував шотландець.
— Вже? — не повірив Страйк (коли подзвонив Барклей, він саме стрибав до ванної, а тепер стояв, тримаючись за стілець, щоб не хитатися).
— Вже, але це геть не те, що ти думаєш.
— Ніколь не в батьків?
— Та в батьків, і я ниньки в них. Вона хоче з тобоу поговорити. Просить відеозв’язок.
— Чудово, — зрадів Страйк. — Спитай, нічого, якщо до нас приєднається Робін?
Барклей передав питання.
— Каже, нехай.
— Дай мені п’ять хвилин, — сказав Страйк. — Зв’яжуся з Робін.
Дзвінок Страйка заскочив Робін ще в халаті, хоча вона вже три години як працювала у своїй до клаустрофобії тісній кімнатці в готелі «Зет». А нащо вдягатися, якщо не виходитимеш нікуди?