— Але мені не соромно, — заперечила Ніколь, і Робін цілком їй повірила. — Я на тому фото маю класний вигляд. І я ж там не свічу своєю...
— Ніколь! — в один голос докорили їй батьки.
— Отже, наскільки я зрозумів, — сказав Страйк, — вам відома тільки одна людина, що бачила це фото, і це Маркус Барретт, правильно?
— Так, — кивнула Ніколь. — Хіба що він її ще комусь переслав, але я сумніваюся, що таке могло бути.
— Ви казали, що надсилали йому фотографії. Тобто їх було кілька? — спитав Страйк.
— Ну, так, не одна, — кивнула Ніколь.
— Це фото — та інші фото... часом не з’являлися десь, де ви не чекали їх побачити?
— Ні, — відповіла Ніколь.
— Інші фото були схожі на це?
— Більш-менш, — відповіла Ніколь. — Здається, було одне повністю оголене.
Мати Ніколь закрила обличчя руками.
— А що таке? — роздратувалася Ніколь. — Його там оточували майбутні акторки, всі гарненькі, тож я мала дати йому... ну, знаєте, поживу для розуму.
І вона знову розсміялася.
— Вибачте, — крізь сміх промовила вона. — Просто... я трохи в шоці. Навіть уявити не могла, що говоритиму з приватними детективами через те, що хтось додумається використати моє фото для кетфішингу.
— Для кетфішингу? — перепитав її батько.
— Тату, ну ти знаєш, — відповіла Ніколь. — Хтось прикинувся мною, щоб трошки... розважитись.
— Ще раз, — сказав Страйк, — ви ніколи не заходили до «Гри Дрека»?
— Ніколи, — відповіла Ніколь.
— І ніколи не спілкувалися в інтернеті з чоловіком, який називав себе Моргаус?
— Ніколи, — повторила Ніколь.
— І ніколи не розмовляли, не обмінювалися повідомленнями, взагалі не контактували з доктором Вікасом Бхардваджем?
Ніколь розкрила була рота, а тоді завагалася.
— Насправді... хвилинку, — сказала вона, нахмурившись. — Я... хвилинку, будь ласка.
Вона підвелася і зникла за краєм екрана; батьки провели її стривоженими поглядами. Тепер Страйк і Робін побачили, що в глибині кімнати у кріслі мовчки сидить Барклей. В руках у нього було горня чаю.
Ніколь повернулася з мобільним телефоном у руці.
— Один хлоп зафоловив мене у твіттері, — сказала вона, знову сівши між батьками. — Він лайкає мої твіти, але я його не знаю... і, здається, його звати Вікас... зараз...
Близько хвилини Ніколь переглядала список своїх фоловерів.
— Це він? — спитала вона, розвернувши телефон екраном до камери.
— Так, — відповів Страйк, дивлячись на те фото Вікаса. — Це він. Ви з ним колись переписувалися, мали прямий контакт?
— Ні, — відповіла Ніколь. — Я просто помітила, що він лайкає всі мої твіти, але не зрозуміла нащо. Він учений? — спитала вона, розвернувши мобільний екраном до себе і розглядаючи сторінку Вікаса.
— Був, — відповів Страйк. — Він загинув.
— Що? — спитали Ніколь та її батько разом. Дівчині вже не було весело.
— Його вбили, — пояснив Страйк, — у Кембриджі, минулої...
— Це отой астрофізик? — жахнувся батько Ніколь. — В інвалідному візку?
— Саме так, — кивнув Страйк.
Виникла довга пауза. Кристали, всі троє, переполохано дивилися у камеру.
— О Боже мій, — нарешті промовила Ніколь.
— Ми б дуже хотіли поговорити з Маркусом, — сказав Страйк. — Дасте нам його номер?
— Я... боюся, я не можу дати вам його номер, не спитавши спершу дозволу, — відповіла Ніколь, яка тепер виглядала такою самою напруженою, як і її батьки.
— Ніколь... — почав батько.
— Я не можу дозволити, щоб на нього все це звалилося отак без попередження. Тату, він мій друг!
— Насправді було б краще, якби ви його не попереджали, — почав Страйк, але Робін бачила, що Ніколь не переконати.
— Ні, вибачте, — сказала художниця, дивлячись у камеру, — але просто неможливо, щоб Маркус мав до цього... всього якийсь стосунок. Він не така людина. Я не дам вам його номер без його дозволу. Він би так ніколи не вчинив зі мною. Не дам, і все, — сказала вона до батька, який хотів був щось заперечити. Тоді Ніколь розвернулася до Страйка та Робін.
— Я попрошу Маркуса вам подзвонити, добре? Щойно сама з ним поговорю.
Вибору не було. Подякувавши Кристалам за приділений час, Страйк побажав їм гарного дня. Коли родина з Ґлазґо зникла з екрана, Страйк і Робін лишилися сам на сам.
— Чорт, — сказала Робін.
— Це точно, — кивнув Страйк.
98
Щириться убого
Кривий до кривого;
Не упустить свого
Лихий у лихого.
Крістіна Россетті,