І це ще не все. Судячи з інстаграму, через квартиру Барреттів пройшла купа народу. Брат та сестра люблять компанію. Якщо Маркус синхронізує свої пристрої, фотографії Ніколь могли опинитися на них усіх, і котрийсь із пристроїв могли поцупити чи увімкнути без відома Маркуса. Я щойно гуглив, як хакнути чужу хмару. Це можна зробити навіть без знання пароля.
— Про сестру Маркуса щось знайшов?
— Я не маю її окремих акаунтів, тож не знаю, ким вона працює, але відзначив, що на фотографіях із вечірок не тільки молодь — там є і люди, яким по тридцять-сорок років.
— Гадаєш, то її колеги?
— Так, і з цього можна виснувати, що вона працює і теж не має багато вільного часу.
Страйк позіхнув. Дія трамадолу плюс проведені за роботою години навіювали сон.
— А в тебе які успіхи? — спитав він.
— Я закопалася в Учня Лепіна, — відповіла Робін, у якої від багатогодинного сидіння за екраном посохли та свербіли очі, — і уклала на нього велике досьє для тебе, а також звернула увагу на ще три акаунти. Пам’ятаєш Макса з твіттера, який пустив чутку, що Еді була секс-працівницею? Він ще намагався підкотити до мене з репліками від Коша.
— Мені вже всі ці тролі злилися в одну людину, — зізнався Страйк.
— Він ще в середу твітив, що убивця — Воллі.
— А, так, — відповів Страйк, — наче пригадую.
— Я ним зацікавилася, переглянула твіти і виявила, що це один із чотирьох акаунтів, які постійно слідують за Аномією. Це спершу не дуже помітно, але коли я зосередилася саме на них... словом, ці чотири акаунти узгоджуються між собою та з Аномією.
— Узгоджуються в якому сенсі? — спитав Страйк і потер очі, щоб прогнати сонливість.
— Наприклад, в такому: в 2011 році Учень Лепіна заявив, що Еді набрехала про смерть матері. Він процитував слова Еді з інтерв’ю, де та казала, що її мати була постійно «на речовинах», і заявив, що Еді збрехала, ніби її мати була наркоманкою. І буквально за хвилину Макс запостив некролог матері Еді, де було сказано, що вона померла від раку.
— Тобто він мав під рукою підготований некролог?
— Саме так. Аномія негайно перепостив і твіт Учня Лепіна з цитатою, і некролог зі сторінки Макса для своїх п’ятдесяти тисяч фоловерів, а одразу після того такий собі Джонні Б (він теж, до речі, заходив до мене з кошівськими репліками) виклав фото матері Еді, знущаючись із її зовнішності, а тоді доєднався Юліус, котрий «я є Евола», і заявив, що його друг чув, як Еді розповідала про маму-наркоманку, і це Аномія теж ретвітнув.
Ці троє все спланували так, щоб виставити її брехухою, — іншого адекватного пояснення таким збігам немає. Це все сталося буквально за кілька хвилин. І вони дуже постаралися, щоб знайти фото та некролог. Я спробувала зробити те саме, — ця інформація є в інтернеті, але нагуглити її дуже непросто.
Вони ще кілька разів проводили такі узгоджені напади, але це не все: вони також допомагають один одному пікапити дівчат репліками з Коша.
— Тобто? — спитав Страйк, марно намагаючись сконцентруватися.
— Учень Лепіна чи Юліус кажуть дівчині щось огидне, тоді заходять Макс Р чи Джонні Б і кажуть, що поскаржилися на них. Але це все підстава, ці хлопи всі друзі. Акаунти Учня Лепіна та Юліуса кілька разів призупиняли за домагання до дівчат, але вони щоразу поверталися.
— Тобто вони готові пожертвувати своїми обліковими записами, щоб їхні друзяки пробували Коша на дівчатах?
— Так. Вони діють як... навіть не знаю... команда на естафеті.
— Щось вказує на те, хто вони всі насправді?
— Ні. Всі локації приховані, жоден нічого не розповідає про своє реальне життя. І я через це все знову замислилася про Аномію, — додала Робін, відкидаючись на подушки та спиняючи погляд на темному екрані телевізора на стіні. — Я уявляла ображену самотню людину, але насправді Аномія здатен подобатися — хай навіть таким жахливим персонажам.
— Вікас Бхардвадж взагалі скидався на порядну людину, — мовив Страйк, — але знав, хто Аномія насправді, і підтримував із ним стосунки протягом тривалого часу.
Хвилину Страйк та Робін мовчали — вона так само дивилася на телевізор на стіні, а він курив електронку за кухонним столом і думав головним чином про свою утому.
— Нові меблі для офісу будуть завтра, так? — нарешті спитала Робін.
— Так, вдень мають привезти, — відповів Страйк. — А ввечері я зустрічаюся з Грантом Ледвеллом. Хотів попросити тебе відвезти мене до нього.
— Слава Богу! — з жаром озвалася Робін. — Я в цьому готелі скоро дахом поїду. Може, я б зайшла завтра до офісу, щоб допомогти з меблями, а тоді звідти й поїдемо?