— Так.
Із роззявленим від подиву ротом Зої розвернула ноутбук до Робін, і та побачила модераторський канал, а поруч — відкритий приватний канал, в якому спілкувалися Хробак-двадцять-вісім і Паперовобіла. Робін швидко погортала повідомлення, щоб зрозуміти, про що між ними йшла мова.
<Модераторський канал>
<15 червня 2015 17.47>
<Присутні: ДрекНудикує, Хробак28, Аномія>
ДрекНудикує: але навіщо?
>
>
Аномія: бо я хочу, щоб всі розмови віднині відбувалися у модераторському каналі
ДрекНудикує: а Моргаус не лишив якихось інструкцій, посібника там?
ДрекНудикує: я не знаю, як їх прибрати
Аномія: ти ж, курва, казав, що вмієш кодити
ДрекНудикує: вмію
ДрекНудикує: але ж це інший рівень
ДрекНудикує: і людям подобаються приватні канали
Аномія: людям подобається ними зловживати. Роби що тобі сказано
<Приватний канал>
<15 червня 2015 17.47>
<Присутні: Паперовобіла, Хробак28>
Хробак28: а що як це правда ?
Хробак28: раптом він не жартує ?
Паперовобіла: ти що, дурна, це не може бути він
Хробак28: звікди ти знаєш ? бо він каже , що , то він
>
Паперовобіла: я знаю Аномію, і просто неможливо, щоб він це зробив
Хробак28: ти знаєш Аномію ? знаєш хто він ?
>
Паперовобіла: так
Паперовобіла: ти ж нікому не розповідаєш, що Аномія убив Ледвелл?
Хробак28: ні
Хробак28: ти що
>
— Ти казала Паперовобілій, що вважаєш Аномію убивцею Еді? — спитала Робін у Зої, і та кивнула.
Робін торкнулася клавіатури, нагадавши собі, що треба зберігати своєрідну пунктуацію Зої, аж тут Паперовобіла заговорила перша.
>
>
>
Аномія: людям подобається дофіга всякої непотрібної дурні. Просто роби що сказано
>
>
>
>
ДрекНудикує: маю відійти
<ДрекНудикує вийшов з каналу>
>
>
>
Аномія: Хробаче?
>
>
Хробак28: так?
Аномія: ти зараз із кимсь розмовляєш у приватному каналі?
Паперовобіла: добре, бо якщо Аномія взнає, що ти таке робила, він на тебе капець розлютиться
Хробак28: я нікому нічого не казала
Хробак28: це тобі Моргаус розповів , хто Аномія насправді ?
Паперовобіла: ні, мені розповів сам Аномія
Хробак28: серйозно ??
Паперовобіла: так. ми подружилися
Хробак28: ого . я думала , ти злитимешся , що він позбувся Моргауса
Паперовобіла: Моргаус був слизький покидьок
Паперовобіла: полотном дорога
Хробак28: а я думала , що ви з ним були друзями
Паперовобіла: ні, відколи я зрозуміла, що він насправді збоченець
>
>
Робін не збиралася повторювати свою помилку.
Хробак28: так , з Паперовобілою
Аномія: і ти не проти розповісти мені, про що там між вами мова?
Хробак28: непроти
Аномія: чесно?
Хробак28: так , я все розповім
>
>
>
Паперовобіла: хаха, попалася
>
Паперовобіла: брехуха
Робін застигла, дивлячись то на один канал, то на другий. Серце раптом почало шалено калатати.
Хробак28: цікаво
Хробак28: як так виходить, що ти і Паперовобіла ніколи не говорите одночасно
>
>
>
<Хробак28 був забанений>
>
>
>
Хробак28: тобі так не здається?
>
>
<Хробак28 був забанений>
Робін повільно закрила ноутбук.
— Що сталося? — стривожилася Зої.
— Боюся, Хробака-двадцять-вісім щойно забанили.
— О ні! — прошепотіла Зої, закриваючи обличчя руками і дивлячись на Робін крізь пальці величезними запалими очима у чорних колах. — Дідько... він рузсердився? Ти йому рузповіла, що я казала їй про вбивства, так?
— Мені не довелося цього робити. Ти весь час розмовляла з Аномією. Аномія та Паперовобіла — це одна людина.
— Що-о? Боже! Ні! Він тепер прийде по мене, він мене тепер просто...
Зої запанікувала, підскочила, заозиралася, ніби збираючись схопити свої пожитки та втекти.
— Зої, сядь, — твердо сказала Робін. — Сядь! Я можу тобі допомогти, чесне слово, можу, але ти мусиш розказати мені те, що знаєш.
Дівчина опустилася на ліжко, не зводячи з Робін величезних запалих очей, і зрештою прошепотіла: