— Я не розумію, чому Вікас не припинив стосунки з Аномією раніше, — Але ж ти сама щойно дізналася причину, — нагадав Страйк. — Паперовобіла.
— Але Паперовобіла з’явилася не одразу. Чому Вікас лишався до її появи?
— Гарне питання, — мовив Страйк.
— Пам’ятаєш ту жартівливу відповідь Вікаса Рейчел? «Аномія не моя дівчина. Вона моя сестра». Що, чорт забирай, він мав на увазі?
— Бог його зна, — відповів Страйк.
Щось із підсвідомості стукало в голову, але не хотіло показати себе.
Коли сандвічі було з’їдено і Робін повернулася із вбиральні, вона сказала:
— До Баттддін-Роуд недалеко їхати, але час, мабуть, збиратися... Що з тобою?
— Га? — стрепенувся Страйк, який марно намагався схопити ту підсвідому ідею. — Все нормально. Просто міркую.
Повернувшись до «БМВ», Страйк знову дістав мобільний з думкою пошукати гадані псевдоніми Аномії. Як не дивно (адже він сам щойно сказав, що це ім’я може бути тут ні до чого), Золтана він загуглив першим.
Результати виявилися, м’яко кажучи, еклектичними. Страйк дізнався, що Золтан — це угорське ім’я, а також назва жесту, що походить зі стрічки 2000 року «Чувак, де моя машина?».
Страйк пирхнув і загуглив ім’я «Джон Болдвін» (гадане повне ім’я Джонні Б). Результати були численні і так само розмаїті. Втім, зосередившись тепер на цьому імені, Страйк подумав, що чув його десь за межами твіттера — але упертий мозок відмовлявся згадувати, де саме.
Страйк вирішив, що імена «Учень Лепіна» та «Юліус Евола» говорять самі за себе, а от коли подумав про Скарамуша, в голові заграла музика. Мабуть, не він один на згадці про Скарамуша згадує «Богемську рапсодію», а зовсім не блазня XVI сторіччя.
Останнім він взявся за Макса Р, також знаного як @mreger#5.
— Приїхали, — сказала Робін, завертаючи на Баттлдін-Роуд, а Страйк майже в унісон із нею голосно промовив:
— Чорт!
— Що? — спитала Робін.
— Дай мені хвилинку, — попросив Страйк, знову поспіхом вбиваючи у рядок пошуку «Золтана».
Робін скерувала машину далі по вулиці, обабіч якої стояли міцні сімейні будинки, що коштували (наскільки вона могла судити, щойно завершивши власний пошук житла) по мільйону фунтів та більше. На щастя, стоянка розташовувалася просто поруч з оселею Ґранта та Гізер Ледвеллів. Завівши туди машину, Робін крутнулася до Страйка, який досі щось наклацував на телефоні, роздивлявся результати і виглядав (вона добре знала цей вираз обличчя) гранично сконцентрованим.
До дев’ятої ще лишалося кілька хвилин. Робін мовчки чекала, поки Страйк пояснить, що відбувається. Зрештою він поглянув на неї.
— Що? — спитала Робін, яку вигляд Страйка цілком упевнив у тому, що він має що сказати їй.
— Здається, я перерізав дріт.
— Що?
Страйк не встиг відповісти, бо по склу з боку Робін постукали, змусивши її підскочити.
Детективам усміхався Ґрант Ледвелл. У руці він мав пляшку вина в обгортці, і видно було, що йому не терпиться почути обіцяні новини.
104
З тим дмухом чорний порох смерті
Проникнув в кожну зморшку й складку
Уже скріпленого листа
І осушив чорнило свіже...
Елізабет Баррет Бравнінґ,
«Аврора Лі»
— Все поясню, як закінчимо тут, — тихо сказав Страйк.
— Оце щойно з крамниці, — пояснив Ґрант, показуючи на пляшку, коли Страйк та Робін вийшли з машини. Мандрівка до Оману лишила на його обличчі сильну засмагу, особливо виразну на контрасті з білою сорочкою, яку Ґрант надягнув до джинсів. Без ділового піджака стало помітним чимале черевце.
— Гізер з її мамою вижлуктили всі мої запаси пристойного червоного. Ой! — вигукнув він, коли Страйк вийшов з-за машини, і стало видно його милиці та порожню холошу штанів. — У вас...
— Пів ноги нема, так, — кивнув Страйк. — Може, ще відросте.
Ґрант збентежено засміявся. Ця відверта демонстрація дискомфорту від зіткнення з інвалідністю Страйка відволікла Робін від думок про дивні слова партнера про дріт. Це не додало їй прихильності до Ледвелла, щодо якого вона вже була упереджена через його поводження з небогою та старшою донькою.
— Відколи востаннє бачилися, у мене поповнення в сім’ї! — повідомив Ґрант, ретельно відводячи очі від Страйка, коли всі троє рушили до дверей будинку.