Дарвіш щось відзначила у записнику, підняла очі і спитала:
— І ви цілковито певні, що інших варіантів того, хто може її переслідувати, Ледвелл не озвучувала?
— Абсолютно певна, — відповіла Робін.
— Вона нічого не казала про актора, який озвучував її персонажа на ім’я Дрек?
— Ні, — нахмурилася Робін, — але згадувала про цього персонажа. Казала, що жалкує, що вони його взагалі створили. Чому — не уточняла, хіба що казала, що у мультфільмі Дрек змушує інших персонажів грати у гру. Можливо, Еді мала на увазі, що якби не було Дрека, Аномія не створив би гру.
— Ви ж дивилися мультфільм? — спитав у Робін Мерфі.
— Тільки шматочок, — відповіла вона. — Це...
— Якесь божевілля?
Робін силувано всміхнулася.
— Трохи є. Так.
Дарвіш ще щось відзначила у записнику, тоді закрила його і кинула на старшого інспектора Мерфі погляд, який красномовно промовляв: «Я почула все, що хотіла».
— Добре, міс Еллакотт, ви дуже допомогли, — сказав Мерфі. Вони з Дарвіш підвелися. — Я залишу вам свій номер на той випадок, якщо ви ще щось згадаєте.
Він передав Робін свою картку. Коли Мерфі потискав їй руку, його велика долоня була тепла й суха. На зріст він був як Страйк, але значно стрункіший.
Страйк провів гостей. Робін саме поклала картку Мерфі у сумочку, коли він повернувся.
— Як ти? — спитав він, зачиняючи скляні двері, за якими віддалялися кроки.
— У нормі, — вже невідомо який раз відповіла Робін. Вона вилила рештки свого чаю з цукром у раковину і помила горнятко.
— Щось там нечисто, — сказав Страйк, коли зі сходової клітини долинув звук зачинених внизу дверей.
Робін розвернулася до нього. Страйк щойно зняв із гачка біля дверей пальто. Дощ так само гуркотів по вікнам.
— Про що ти? — спитала Робін.
— Оте питання про політику.
— Я гадаю, люди багато говорять про політику у твіттері.
— Так, — відповів Страйк; у правій руці він тримав мобільний, — але поки Мерфі питав, що ти думаєш про мультфільм, я загуглив актора, який озвучував Дрека.
— І?
— Його звільнили за ультраправі погляди. Сам він казав, що то просто сатиричні висловлювання, але Ледвелл та Блей не купилися й вигнали його.
— Ого, — сказала Робін.
Страйк почухав підборіддя, кинувши погляд на скляні двері.
— Не знаю, чи ти помітила, але вони не сказали, чим займається ця Анджела Дарвіш. І картки вона не лишила.
— Я подумала, що вона теж детектив.
— Може, й детектив.
— А хто ж іще?
— Не знаю, — попільно мовив Страйк, — може, відділ протидії тероризму... чи МІ5.
Робін втупила погляд у Страйка, а тоді помітила, що вода з горняти крапає їй на ноги. Вона відклала горня на сушарку.
— МІ5? Серйозно?
— Просто спало на думку.
— Який терорист нападе на пару мульти...
Вона затнулася, перехопивши здивований погляд Страйка. В кімнаті ніби почулося далеке відлуння стрілянини у паризькому видавництві.
— Але «Шарлі Ебдо» — то зовсім інша справа. «Чорнильно-чорне серце» не про політику, та й про релігію там нічого немає...
— Так, — кивнув Страйк. — Може, твоя правда. Ти вже йдеш? Я спущуся з тобою, хочу взяти щось готове на вечерю.
Якби Робін не переймалася так питанням про те, чим напад на двох мультиплікаторів міг зацікавити МІ5, вона б помітила, що Страйк іде «по вечерю» до Чайна-тауну з невеликим рюкзаком, але вона надто поринула у цю загадку й проігнорувала його брехню.
13
Але жалі твоїх близьких
Не стишать твій, веселий сміх...
Джоанна Бейлі,
«Мати — маляті, що пробуджується»
Меделін та її син Генрі жили на Екклстон-сквері у Пімліко, в будинку, переробленому зі старовинної стайні. Батько Генрі оселився неподалік разом з дружиною і трьома дітьми. Вони з Меделін свідомо обрали один район, щоб синові легше було переміщуватися між оселями батьків. Генрі ніби непогано ладнав із мачухою та зведенюками. Страйкові, який виріс в атмосфері непевності та хаосу, все це здавалося дуже дорослим та цивілізованим.
Від станції «Вікторія» Страйк піїпки йшов під дощем, піднявши комір, і курив, поки мав можливість: Меделін сама не палила і не хотіла, щоб в її бездоганному будинку тхнуло цигарками. Сьогодні важче, ніж зазвичай, було перелаштуватися з роботи на побачення з Меделін. Страйк не мав нічого проти вічних запізнень Меделін ще й тому, що це давало йому більше часу набратися сил і витримати той збуджений стан, у якому вона завжди приходила. Однак сьогодні його думки лишилися з Робін і навдивовижу яскравою картинкою убитої мультиплікаторки з синцями на шиї і в старому взутті, яку Робін змалювала поліції. Правду кажучи, Страйк скоріше волів би лишитися в офісі й за китайською коробочкою обговорити деталі справи з Робін, а не прямувати до будинку Меделін.