— І це, — заявив Джош, — збіса зрозуміло кожному, хто дивився наш мульт.
Всі, включно з Тімом, засміялися. Щось забікало.
— Чорт, то мій, — схопився Джош, — забув вимкнути...
— Ми — професіонали, — повідомила Еді аудиторії.
— Це від Каті, — сказав Джош, прочитавши повідомлення на телефоні. — Питає, чи ми вже почали знімати відео з відповідями на запитання фанатів. «Знімаємо...» — вголос прочитав він, набираючи повідомлення, і Тім знову засміявся, — «просто... зараз». 1-і... режим без звуку.
Він кинув телефон на ліжко.
— Що ти казала?
— Про Паперовобілу. Вона хоче знову жити. їй не подобається бути привидом.
— Ну, тоді вона тільки у певному сенсі стерво.
— Вона застрягла серед цього...
— ...Збіговиська потвор, ага.
— ...зібрання ожилих органів, — закінчила Еді, і Джош засміявся. — Ніхто б не захотів проіснувати в тому оточенні вічність.
— Гаразд, — сказав Джош, знову звіряючись із папірцем. — Наступне питання. Дрек. «Що Дрек за істота?»
Вони перезирнулися і знову засміялися.
— Ми не знаємо, — сказав Джош.
— Ми чесно не знаємо, що таке Дрек.
— Його намалювала ти, — нагадав Джош.
— Його голову, так... Я колись давно побачила таку маску, це була маска...
Еді показала ніби великий дзьоб.
— ...маска чумного лікаря? Такий великий дзьоб, маленькі очиці, таке страшнувате. Тож Дрек... він такий зловісний.
— Але що він таке?
— Я чесно гадки не маю, — засміялася Еді. — А ти що думаєш?
— Та хрін його зна. Може, зробимо про це третю серію? «Що за хня цей Дрек?» Наступне питання... «Хто такі пиндики та бриднюки?»
Тут Джош і Еді схопилися за боки і попадали одне на одного, задихаючись від сміху. Коли вони опанували себе, обоє мали в очах сльози.
— Ми не можемо це пояснити, — тонким голосом сказав Джош.
— Це неможливо сказати словами, — задихано пояснила Еді.
— Коли ти бачиш пиндика, то видно, що то пиндик, — крізь сміх видушив із себе Джош. — І з бриднюком така сама історія.
І обоє знову почали істерично реготати. Невидимий Тім теж сміявся: камера трусилася. Нарешті Джош сказав:
— Все, час зупинитися... так... тут у нас серйозне питання. — Він потрусив аркушем. — «Ви знаєте роботи Яна Пеньковського? Бо мені ваш мультфільм дуже схожий на його ілюстрації». Так! Ми обожнюємо його творчість. Він на нас дуже вплинув. Мама подарувала мені його книжку, видану у сімдесяті.
Еді потягнулася за межі екрану і повернулася у кадр з ілюстрованою книжкою казок.
— Ось вона. Я не чула про Яна, поки Джош мені її не показав, а тепер і я його фанатка.
Вона розгорнула книжку, показуючи глядачам ілюстрації.
— Бачите? Він малював неймовірні силуети на мармуровому папері. Хіба не краса?
— Так-с, — сказав Джош, — поїхали далі. Тут у нас ще питаннячко. — Його знову розбирав сміх. — «Як гадаєте, чи буде колись фільм за вашим...»
Вони з Еді знову зайшлися диким реготом.
— «...за вашим “Чорнильно-чорним серцем”?» Ох... ні, от чесно... такого ніколи не буде. Господи Ісусе, можеш таке уявити? Фільм за нашим...
— Ой ні, — озвалася Еді, витираючи очі, — я просто не...
— Пиндики та бриднюки не будуть таке дивитися, — заявив Джош.
— То що, це всі питання? — спитала Еді.
— Тут є ще одне. «А ви пара?».
Все ще задихані після реготу, Джош та Еді подивилися одне на одного — в майже однакових сорочках, плечі торкаються, за спиною в обох — стіна, заліплена картинками.
— Ну... — почала Еді.
— Нам не ніяково про це казати в інтерв’ю? — спитав у неї Джош.
— Слушна думка. Що як набіжать папараці?
— Це буде біда, — погодився Джош. Він розвернувся до камери. — У цей непростий час ми просимо поважати наше приватне життя.
— Так кажуть, коли розстаються, — запротестувала Еді. — А не коли разом.
— Ай, вибач, — відповів Джош. — Я ще не весь посібник для селебів прочитав. Тільки останню сторінку.
— І що там в кінці?
— Спойлерити на буду, але все кінчається погано.
— Бухло й наркотики?
— Нє, це зараз.
Еді й Тім засміялися. Еді глянула у камеру.
— На випадок, якщо нас дивляться діти, це жарт. За її спиною Джош самими губами заперечив:
— Це не жарт.
Кінець відео.
Кілька секунд Робін дивилася на застиглий кадр — Джош Блей з його красивою широкою усмішкою, щаслива Еді тулиться до нього, її бурштинові очі сяють — а тоді, не маючи сили стриматись, сховала обличчя у долонях і заплакала.
ЧАСТИНА ДРУГА
Розходячись тілом, артерії неймовірно розгалужуються й закінчуються крихітними судинами, що називаються артеріолами; ті ж утворюють густу сітку мікроскопічних судин, що називаються капілярами.