Його зведена сестра Прюденс, психотерапевтка-юнгіанка і так само позашлюбна дитина Джонні Рокбі, знову написала йому на пошту і спитала, чи має він можливість посидіти десь, запропонувавши три конкретні дати. Страйк досі не відповів їй, бо так і не вирішив, чи справді хоче знайомитися.
Якби він точно не бажав цього, було б простіше, та відколи Прюденс вийшла на зв’язок, Страйка дивно тягнуло до неї. Поклик крові — чи той факт, що вони об’єднані випадковістю своєї появи на світ, статусом байстрюків, небажаних породжень майже легендарної розпусності Рокбі? Чи справа в тому, що йому вже сорок років? Що якась його частина потай хоче розквитатися з минулим — болючим та складним?
Але куди йому ще одні стосунки, які вимагатимуть часу та емоційної снаги? Страйку ставало чимдалі важче ділити своє життя на комірки, як того вимагали обставини. Він чудово опанував це мистецтво; власне, кожна жінка, з якою він мав стосунки, скаржилася на легкість, з якої він це робить. Меделін він практично нічого не розповідав про своє повсякденне життя. А факт стосунків з Меделін приховував від Робін, керуючись мотивами, яких сам не хотів визнавати. Так само Страйк жодним словом не згадав Прюденс у розмовах з іншою зведеною сестрою, Люсі. Спроба встановити стосунки з Прюденс потай від Люсі — бо Люсі цьому напевно не зрадіє, вона почуватиметься так, ніби їй знайшли заміну — може додати нестерпної непевності життю, де й так забагато чужих секретів і професійного лукавства та потайливості.
Страйк простояв на холодному майдані до другої, поки не погаснуло світло у квартирі Спритника; далі він почекав ще пів години і, впевнившись, що Спритник нікуди не збирається, повернувся на своє горище і ліг спати з відчуттям утоми від переслідувань.
Ранок Страйк планував присвятити паперовій роботі, але об одинадцятій з Нью-Йорка подзвонив розлючений вітчим Спритника. Його лондонська прибиральниця знайшла одну з камер, які встановило агентство.
— То замініть її і помістіть у таке місце, щоб вона не могла знайти, — прогарчав у слухавку мільярдер.
Страйк сказав, що сам за це візьметься, поклав слухавку, а тоді подзвонив Барклею спитати, де зараз Спритник.
— Саме зайшоу до «Джеймса Пурді та синів».
— До магазину зброї? — перепитав Страйк, який уже вийшов до приймальні, щоб взяти пальто. — Це біля Саут-Одлі-стріт, правильно?
— За кілька кварталів, — відповів Барклей. — Він там із другом, отим слизьким типчиком з борідкою.
— Добре, наглянь за ним, і якщо стане зрозуміло, що він прямує до будинку, повідом мені, — сказав Страйк. — Я щойно погодився негайно замінити камеру.
— А як вони увірвуться туди з одрізаном?
— Я буду попереджений... чи ти плануєш решту дня прогуляти? Та й убивство — це вже не дрібна крадіжка, — сказав Страйк.
— Нічого собі дрібна крадіжка, — мовив Барклей. — Ти ж казау, що ота коробочка, що він поцупиу, коштує чверть мільйона.
— Для цієї публіки то дрібниці, — сказав Страйк. — Просто тримай мене в курсі його переміщень.
День був хмарний та холодний. Поки Страйк дістався до Мейфера, Барклей написав, що Спритник та його Друг вийшли зі збройної крамниці та йдуть у бік Саут-Одлі-стріт. Не маючи сигарет і вже не переймаючись небезпекою перетнутися зі Спритником, Страйк зайшов до газетярні і став у чергу. Міркуючи, куди б заховати камеру так, щоб прибиральниця не знайшла, Страйк не одразу зрозумів, що дивиться на заголовок «Напад на аніматорів» на передовиці «Таймз», що лежала на прилавку.
— Пачку «Бенсон енд Геджес», коробку сірників і ось це, будь ласка, — сказав Страйк, взявши примірник газети. Пхнувши його під пахву, він рушив далі.
Клієнт видав агенції комплект ключів до свого будинку. Страйк роззирнувся і тільки тоді зайшов, вимкнув сигналізації і ступив до голосного царства мармуру та позолоти, де на стінах висіли картини вартістю по кількасот тисяч фунтів і стояли на п’єдесталах такі самі коштовні скульптури.
Камера спостереження, яку знайшла прибиральниця, була захована у фальшивій книзі на полиці у вітальні. Поміркувавши кілька хвилин, Страйк помістив нову камеру на верхівці високого серванту в іншому кінці кімнати, сподіваючись, що прибиральниця прийме її за елемент системи підключення до інтернету чи охорони через чорну пластикову коробочку, у яку камеру було сховано.
Поклавши коробочку на місце, Страйк не вперше замислився про те, чи така ця прибиральниця безневинна, як здається. Клієнт навіть думки не допускав, що вона могла щось украсти, бо жінка мала бездоганні рекомендації й отримувала щедру платню, а ризики, пов’язані з викраденням предметів настільки цінних та відомих, були, понад сумнів, зависокі для жінки, яка щомісяця пересилає зарплатню рідним на Філіппіни. За тижні, протягом яких за жінкою без її відома стежили, найбільшим її переступом став перегляд «Шоу Джеремі Кайла» на велетенській плазмі у будинку. З іншого боку, Страйк подумав, що це якась надмірна ретельність — діставати з полиць книжки, щоб з кожної струсити пил (а саме так жінка, за її словами, виявила камеру), особливо зважаючи на те, іцо власники мали повернутися тільки за півтора місяця.