Моргаус: гаразд, це була правда
Аномія: цицьки класні, нічого не скажеш
Моргаус: пішов ти
>
Аномія: ти впевнений, що на фото справді вона?
Моргаус: так
Аномія: чому? Спілкувався з нею у відеочаті?
Моргаус: не твоя справа
Аномія: тобто ні
Моргаус: яке тобі діло?
Аномія: та жодного, бвах. Просто переживаю за тебе. Ти їй довіряєш?
Моргаус: а чому ні?
Аномія: це ж тільки гра, розумієш?
Аномія: у грі всі не ті, за кого себе видають
Моргаус: говори за себе
Аномія: я говорю за нас обох
Аномія: чи вона теж бачила твої фото?
Моргаус: пішов ти
<Моргаус вийшов з каналу>
>
>
<Аномія вийшов з каналу>
<Приватний канал закрито>
24
...безмовність заздрощів моїх,
Мою досадливу нудьгу,
Народжений із пихи гріх.
Крістіна Россетті,
«Найнижча кімната»
Ранок наступного дня Робін присвятила стеженню за квартирою Спритника на Слоун-сквері, радіючи теплій, сонячній погоді, бо вона надягнула блакитну сукню, у якій вечеряла в «Рітці». Ввечері вона збиралася на зустріч у дорогому ресторані неподалік від Денмарк-стріт із адвокаткою Ільзою Герберт.
Ільза вчилася зі Страйком у початковій школі, а заміж вийшла за одного з його лондонських друзів, Ніка. Робін теж потоваришувала з ними, проживши цілий місяць у вільній кімнаті в їхньому помешканні, коли пішла від колишнього чоловіка. З Ільзою вони давно не бачилися; сьогодні планувалося відсвяткувати успіх Робін у пошуках квартири, контракт на яку вона сподівалася підписати незабаром (хотілося б відсвяткувати вже після підписання; трохи вірячи у забобони, вона молилася, щоб ця вечеря нічого не зіпсувала), і перемогу Ільзи у складній справі, яку вона не сподівалася виграти. Ресторан — «Боб Боб Рікард» — обрала Ільза; вона жодного разу там не була і дуже хотіла піти. Це був британсько-російський заклад, де в кожній окремій кімнатці можна було натиснути кнопку й отримати шампанське; реклама стверджувала, що у таких кількостях його не наливають більше ніде в Англії.
Нарешті близько опівдня Спритник вийшов із квартири, весь одягнений в «Армані», і пішки прогулявся до «Ботаніка», куди навідувався десь так само, як Страйк та Робін — до найближчого кіоску з шаурмою. Блакитна сукня Робін, на щастя, не вибивалася зі стандарту, встановленого вбранням дівчат, що заходили до ресторану й виходили звідти. Робін пробула під ним до другої, а тоді Мідж прийшла перейняти вахту — як завжди, без запізнень. На ній були сонячні окуляри, джинси і шкіряна куртка.
— Досі обідає, — повідомила Робін.
— Ліниве мале гівно, — прокоментувала Мідж, і на цьому вони розійшлися. Робін попрямувала до офісу, де планувала продовжити вивчення твіттеру Аномії у пошуках персональних даних.
Коли Робін піднялася знайомими металевими сходами, що обплітали клітку ліфта, який не працював, відколи вона прийшла до агенції, в офісі її зустріла тільки Пат.
— Щойно дзвонив, — повідомила Пат, не відриваючись від клавіатури і звично посмоктуючи електронну сигарету. Робін зрозуміла, що йдеться про Страйка, якого Пат рідко називала на ім’я. З часом ця звичка стала майже проявом ніжності.
— Що хотів? — спитала Робін, знімаючи плащ.
— Сказав, що відправив тобі листа і кілька фотографій, і що як маєш настрій, він би це все з тобою обговорив, як повернеться за пів години. А ще тобі повідомлення від Г’ю Джекса.
— Що? — аж обернулася Робін.
— Він попросив з тобою з’єднати, — пояснила Пат. — Я не зрозуміла, хто то, тож сказала, що ти зайнята. Він попросив передзвонити.
— Якщо він ще дзвонитиме, для Г’ю Джекса я зайнята завжди. Пат зацікавлено глянула на неї.
— Друзі спробували мене з ним звести, — пояснила Робін, беручи в руки чайник. — Але він мене не зацікавив і вже мав би це зрозуміти.
— Що сильніше смердить, то важче обтерти з черевика, — лаконічно прокоментувала Пат.
Зробивши собі та Пат каву, Робін пішла до кабінету і прочитала лист від Страйка.
Вчорашнє стеження показало таке.
Монтґомері, Кард’ю та Ашкрофт зустрілися у пабі в Гайґейті обговорити напад і вбивство. До них приєднався такий собі Нільс. Чекали на людину на ім’я Пез, але вона не прийшла.
Я встановив особу Нільса завдяки інтернету. Це Нільс де Йонґ, власник мистецької резиденції Норт-Ґров. Тім Ашкрофт мав розкішну руду чуприну, але тепер майже зовсім лисий. Це друг Еді, який озвучував Хробака у мультфільмі; тепер він член театральної трупи, яка влаштовує вистави та майстер-класи у школах. Називається «Мандрівна шкільна ватага».