— Я припускала, що ти відправиш мене до когось іншого, — мовила Шарлотта уже без усмішки, — але якщо я піду з цією конкретною проблемою до Маккейбів, вони можуть злити цю інформацію, щоб вивести тебе з бізнесу. Підозрюю, що ти створюєш іншим детективам певні складнощі. Перший у списках конкурентів.
Не дочекавшись від Страйка відповіді, Шарлотта окинула його кабінет зеленими з іскрою очима і сказала:
— Тут більше місця, ніж я пам’ятаю... До речі, Меде мені подобається, — додала вона, знову зазираючи у кам’яне обличчя Страйка. — Ти знаєш, що я була в неї моделлю на тому тижні? Дуже сподобалося. Колекція називається «Скандал», і...
— Так, я знаю про цю колекцію.
— Мабуть, ти не одразу погодився, щоб я брала участь у кампанії.
— Моя згода на це не потрібна. То не моя справа.
— Але Меде казала, що ти схвалив мою кандидатуру, — підняла брови Шарлотта. Подумки кленучи Меделін, Страйк відповів:
— Якщо так перекладається фраза «роби що хочеш, мене це не стосується», то гаразд.
— Годі нам грати в цю гру, Блуї, — серйозно промовила Шарлотта. — Не називай мене так.
— Я впевнена, ти знаєш, нащо я прийшла. Валентин розповів тобі на святкуванні Нового року.
Коли Страйк не відповів, вона додала:
— Маю визнати, я здивована, що ти підчепив дівчину, яка прийшла з Валентином.
— Ти гадаєш, що я зійшовся з Меделін, щоб попсувати тобі настрій? — спитав Страйк. — Ніфіга собі самолюбство... Єдина погана річ, яку я можу про неї сказати, — це що вона знайома з твоїм кінченим напівбратом.
— Як забажаєш, любий, — відповіла Шарлотта.
У її голосі він почув трем задоволення. Шарлотта завжди обожнювала словесні баталії. «Коли я сварюся, то відчуваю, що жива».
— Ну добре, — м’яко промовила вона, — якщо ти наполягаєш, я озвучу. Яґо знайшов той нюдс, що я тобі надсилала, на старому телефоні.
— Та ти що?
— Не треба, Блуї, ти знаєш, що це правда. Валентин тобі розповідав. Гадаю, ти не вважаєш, що він теж... як ти ото назвав мене під час тієї останньої сварки? Нарциска й міфоманка?
— Певен, ти зробила все можливе, щоб Яґо дізнався про те фото, якого, як тобі, трясця, чудово відомо, я не просив і не хотів бачити.
— Гм-м, — промовила Шарлотта, піднявши брови (і справді, чи багато гетеросексуальних чоловіків відмовилися б від фотографії, де вона гола?). — Яґо іншої думки. Також він в курсі, що ти дзвонив до клініки Саймондз, коли я там лежала — хоча, як не дивно, я тебе теж про це не просила.
— Ти мені звідти прислала суїцидальне повідомлення, дідько тебе вхопи.
— А ти, любий, міг спокійно мене проігнорувати, ти це добре вмієш, — відповіла Шарлотта. — Хай там що, Яґо дізнався, що дзвонив саме ти, він не дурний. І він не вірить, що ти вчинив так із чистої шляхетності, а гадає, що йдеться про певні особисті мотиви, через які ти врятував мені життя.
— Не маю сумніву, що ти зробила все, аби виправити це помилкове судження.
— Коли Яґо має в чомусь певність, його навіть динамітом не зсунеш, — відповіла Шарлотта.
Страйк зробив пів кроку в її бік. Нога боліла страшенно.
— Якщо моє ім’я спливе в контексті твого клятого розлучення, моєму бізнесу кінець. За мною будуть полювати папараці, моє фото буде у всіх газетах...
— Саме так, — кивнула Шарлотта, спокійно дивлячись йому у вічі. — Саме тому я подумала, що ти будеш не проти допомогти мені знайти компромат на Яґо, поки він не зіпсував життя нам обом. Він намагається відібрати у мене близнюків. Хоче отримати одноосібну опіку і готовий в суді довести, що я нікудишня мати. У нього є ручний психіатр, який підтвердить, що я хвора й небезпечна. Яґо хоче довести, що я не злізаю з наркотиків і сплю з усім, що ворушиться. А знищити ще й тебе буде для нього приємним бонусом.
— Ти казала, що мрієш позбутися тих своїх діточок, коли була вагітна.
Страйку здалося, що незворушність Шарлотти похитнулася, але вона опанувала себе:
— Вони мої теж, а не тільки його. Я не якийсь бісів інкубатор, що б не думала його матуся. Я мати майбутнього віконта Росса. Джеймс — спадкоємець титулу, а ще він, чорт забирай, мій син, і вони його не заберуть — ні його, ні другу малу.
Амелія готова свідчити, що він мене бив, — додала Шарлотта (Амелією звали її сестру — не таку гарну, але і не таку буйну, як Шарлотта; Страйка вона ніколи не любила). — Вона бачила мене з підбитим оком перед госпіталізацією.
— Якщо це має пробудити у мені лицарський інстинкт, — сказав Страйк, — то нагадаю: ти чудово знала, за кого виходиш заміж. Пам’ятаю, як ти в Німеччині розповідала мені, що він бив свою колишню. Це тобі розказали твої «дівчата», і ти добряче посміялася, тішачись, що уникнула цієї долі.