З іншого боку, саму спроможність робити цю роботу в нього тепер можуть забрати. Розлучення й битва за опіку між Шарлоттою та Яґо, ще й із тим фамільним замком у Шотландії і всіма численними фотогенічними і скандальними родичами Шарлотти, виллються у цілі газетні шпальти, і якщо нічого не зробити, ім’я та фото Страйка там теж будуть — і тоді єдиним шансом зберегти роботу, заради якої він стільки віддав, буде серйозна пластична операція. А інакше він перетвориться на прикутого до столу директора, який тільки дивиться, як Робін та наймані працівники займаються справжньою детективною роботою, поки він жиріє, упадає навколо клієнтів і наводить лад у рахунках.
Погасивши недокурену цигарку, Страйк взяв мобільний і набрав Дева Шаха, який відповів з другого дзвінка.
— Що сталося?
— Де ти зараз?
— На Ньюман-стріт, чекаю, коли Монтґомері вийде з роботи, — відповів Дев. — Його дівчина й друзі вже чекають. Судячи з усього, ідуть в якийсь заклад поблизу.
— Чудово, — сказав Страйк. — Хочу з тобою переговорити. Дай знати, коли вони будуть на місці, я підійду.
— Домовились, — пообіцяв Шах, і Страйк поклав слухавку.
26
Я йшла, немов від себе,
Хоч краще би стояла,
Й жаліла власне серце
Немов в руці тримала...
Елізабет Баррет Бравнінґ,
«Берта на стежці»
Ноги несли Робін через Сохо цілком звичним чином — ніби й справді належали нормальній людині, тіло якої нормально існує у фізичному світі, а не заціплене відчуттям роз’єднаності з ним.
Вона добре знала це відчуття і вже переживала його, коли знайшла у подружньому ліжку діамантову сережку, яка належала коханці тепер уже колишнього чоловіка. Чекаючи на повернення Метью, Робін перебувала у точно такому самому стані — ніби поза власним тілом, ніби дивлячись на кімнату і на себе у ній з відстані багатьох років, ніби вже знаючи, що ніколи не повернеться у ту мить і тільки озирнеться колись на короткий проміжок часу, що докорінно змінив її життя.
«Я в нього закохана».
Вона надто довго обманювала себе. Це не дружба, не просто симпатія: коли дізнаєшся, що друг спить із кимсь новим, немає відчуття, ніби нутрощі обклали сухим льодом. Що за жорстокий шлях до визнання правди! Було б значно простіше, якби це усвідомлення прийшло до неї у золотому мареві «Рітцу», де коктейлі стали б анестезією від шоку, чи під час споглядання гірського ікла Маттергорн, коли Робін мала б час та простір, щоб обміркувати істину, якої не бажала бачити.
Коли почалися ці нові стосунки Страйка? Як скоро після тієї миті на сходах «Рітцу»? Не вірилося, що він мав нову подругу вже тоді; Робін могла скільки завгодно сердитися на нього, але Страйк точно не став би обіймати її чи намагатися поцілувати, якби десь на нього чекала інша жінка.
У сумочці задзвонив мобільний. Тільки б не Страйк! Робін не мала сили з ним говорити. На її полегшення, номер був незнайомий.
— Робін Еллакотт.
— Привіт, — сказав чоловічий голос. — Це Раян Мерфі.
— Раян... — повторила Робін, намагаючись згадати, хто це.
— Старший інспектор Мерфі. Я заходив до вашої агенції у справі Еді Ледвелл...
— Ой, — промовила Робін, — так, звісно. Вибачте.
— Я не надто пізно?
— Ні-ні, — запевнила Робін, намагаючись сфокусуватися.
— Хотів дещо у вас уточнити, якщо можна.
— Звісно, звісно, — відповіла Робін; ноги так само несли її у бік ресторану, куди Ільза прийде тільки за півтори години.
— Скажіть, Еді Ледвелл у розмові з вами не згадувала про таку собі Ясмін Везергед?
— Ні, не згадувала, — відповіла Робін і ніби подумки повернулася до робочого кабінету; власний голос звучав їй абсолютно рівно. — А це не та асистентка, яка допомагала Еді та Джошу з листами він фанатів?
— Це вона, — відповів Мерфі.
— І це ж вона передала Джошу оте досьє з так званими доказами того, що Аномія — це Еді?
— А ви вже в курсі? — здивувався Мерфі. — Так, вона.
— Нам стало відомо, що коли Джоша та Еді знайшли на цвинтарі, досьє поруч не було.
— Маєте ручного поліціянта, який вам все розповідає?
— Ні, — відповіла Робін, — дізналися в результаті стеження.
— А, гаразд. Так, ви праві, ми не знайшли досьє на цвинтарі. Вибачте... ми наразі трохи переживаємо за витоки інформації. Ви бачили статтю у «Таймзі»?
— Про «Розполовинення»? Так.