— Тобто ти просиш, щоб я знайшов компромат на чоловіка твоєї колишньої, — уточнив він із дивним виразом обличчя, якого Страйк ніколи у Шаха не бачив: водночас байдужим і напруженим.
— Так, — відповів Страйк. — Якщо моє ім’я спливе у процесі розлучення, мені кінець. Мені потрібне щось, з чим можна буде торгуватися.
Шах глянув на стіл Монтґомері, а тоді спитав:
— Чому саме я?
— Бо я сам не можу, — він же мене, трясця, знає. Хоч який він кінчений, але не ідіот. Також я не хочу ризикувати з Робін, бо її він теж може впізнати. Про них із Барклеєм минулого року писали в газетах. Я хочу, щоб це завдання виконували нові, незасвічені люди, яких він не зможе поєднати зі мною. Тобто це маєте бути ви з Мідж.
Шах пригубив свій напій, поглядаючи на Монтґомері, і нічого не відповів.
— Щось не так? — спитав Страйк роздратовано.
— Це офіційна справа агенції? — спитав Шах. — Чи йдеться про оплату готівкою і ні пари з вуст?
— Чому ти про таке питаєш?
— Я питаю, — відповів Шах, поглядаючи на компанію за великим столом, а не на Страйка, — бо Паттерсон давав ліваки працівникам агенції, коли хотів нашкодити людям, до яких мав персональні претензії. Платив готівкою, але іноді «забував», що обіцяв оплату. Зазвичай для такої роботи обирали мене.
— Це не персональна претензія, — відповів Страйк. — Його дружина для мене у минулому. Росс має на меті зруйнувати мій бізнес. Якби він не намагався втягнути мене у ці розборки, я б і оком не зморгнув. Це буде офіційна справа агенції зі стандартною клієнтською оплатою.
Страйк поки не придумав, як саме пояснить цю ситуацію Робін, але тепер вибору не лишилося.
— Я чудово розумію, що нова справа нам зараз не лізе, — додав Страйк. — Я б цього не робив, якби мав інші варіанти.
— Добре, вибач. Я просто хотів, щоб все було чітко і ясно, — сказав Шах.
— Що в тебе є на цього типа?
— Пришлю тобі всі дані, щойно повернуся до офісу. Це його другий шлюб. Спробую знайти щось про його першу дружину. І Мідж теж про все поінформую.
— Домовилися, — кивнув Шах. — Почну, щойно матиму на руках всі дані.
Страйк подякував колезі і вийшов із бару, з кожним кроком кульгаючи все сильніше.
28
Теж геть іди, кохання, геть,
Гетьте, надії й мрії;
Бо що, крім горя, принесуть
Мені принади ції?
Анна Еванс,
«Зойк»
Була майже сьома, коли Робін, насидівшись у кафе в Сохо і вдосталь поколивавшись між приниженням та горем, вирушила в бік ресторану «Боб Боб Рікард» і просто перед входом перестріла біляву Ільзу в окулярах, яка саме вийшла з таксі.
Вони обнялися. Ільза виглядала втомленою, але зраділа, побачивши Робін, а тій не терпілося випити й вилити душу. Питання полягало лише в тому, що саме розповісти Ільзі, бо та колись намагалася звести Робін зі Страйком і завдала їй чимало ніяковості.
Їх провели до підвальної зали, де вікторіанська розкіш поєднувалася з атмосферою нічного клубу: контрастне освітлення, червоно-золоті барви, оформлена а-ля дошка для гри у нарди підлога, шкіряні пуфи і — Робін побачила її, щойно вони сіли за свій столик — кнопка з написом «Натисніть і отримайте шампанське» на стіні.
— Що це з тобою? — занепокоєно спитала Ільза.
— Чекай, мені спершу треба випити, — відповіла Робін.
— Ну тоді натискай кнопочку — ми ж сюди за цим прийшли, хіба ні?
— Розкажи про ту свою справу, — попросила Робін.
— Аж не віриться, що ми впоралися, — відповіла Ільза, і за той короткий час, поки офіціант у рожевому китслі ніс їм шампанське, розповіла Робін про юну дівчину, яка постала перед судом за сприяння в організації теракту.
— ...чотирьох інших визнали винними, — закінчила Ільза, коли офіціант поставив перед ними келихи, — і за діло, але щодо неї я думала, що дитині кінець. Я чула, як у залі плаче її мама. Але, слава Богу, суд дослухався до психолога. П’ятнадцять років, імовірний аутизм, переконаність, що вона нарешті знайшла справжніх друзів в інтернеті... звісно ж, вона повірила. І саме до неї та сволота збиралася прив’язати вибухівку. Ну, добре, тепер кажи, що в тебе.
— По-перше, вітаю з перемогою, — сказала Робін, торкнулася келихом келиха Ільзи і пригубила шампанське. — Мене щойно запросив на побачення детектив поліції, а я спитала, чи можна привести Страйка.
— Що-що ти зробила?
Під кінець розповіді Робін Ільза так реготала, що на них почали обертатися.
— Не треба, — простогнала Робін, хоча регіт Ільзи трохи зменшив її сором.
— Я така дурепа.
— Та чого дурепа? Хлоп тобі подзвонив у контексті справи, що ще ти могла подумати? Та ну, Робін, це просто дуже смішно!