— Навіть не знаю. Може, тому, що мені тридцять років, а я була тільки з одним чоловіком? — Вона знову застогнала, згадавши свою розмову з Раяном Мерфі. — Бо я така ідіотка, що навіть не розумію, коли мене запрошують на побачення?
Але справа була не тільки в нестачі досвіду, і Робін сама це добре розуміла.
— Але найголовнішим було те, що я знала — Страйк про цей поцілунок пошкодує. Точно пошкодує, щойно протверезіє... Я просто не витримала б, якби почула від нього, що то страшна помилка. Ти сама знаєш, як він оберігає своє приватне життя і власний простір, а ми ж більшу частину часу проводимо разом. Я не хотіла чути, що він помилився.
Ільза відкинулася на своєму пуфі, злегка насупившись. Вона знову простягнула руку до шампанського — і знову передумала.
— Так, ти права. Він би пошкодував. Це ж Корм, — додала адвокатка. — Він би сказав, що це помилка зоп’яну, а тоді доклав би усіх можливих зусиль, щоб забити між вами добрячий клин і далі тішитися своїми хворобливими уявленнями про стосунки між людьми... Готова битися об заклад, що і з тим бабиськом...
— Ну чого одразу бабисько, — заперечила Робін. — Може, вона чарівна людина. Його попередня подружка була дуже мила. Лорелей. Вона була абсолютно нормальна.
— Звісно що нормальна, і саме тому він її кинув, — відмахнулася Ільза. — Як Кормові вічно триматися за переконання, що стабільні стосунки — то тюрма, якщо він буде зустрічатися з жінками, які не намагаються зламати йому життя? Ні, я ладна поставити свою зарплатню за місяць на те, що Корм знайшов собі цю нову жінку, бо ви майже поцілувалися, і це його злякало до чортиків.
Кілька секунд Ільза сиділа задумана, а тоді на її обличчі з’явилася широка усмішка.
— Чому ти усміхаєшся ?
— Вибач, несила стриматися, — відповіла Ільза. — Я просто подумала про те, як йому корисно підозрювати, що думка про поцілунок із ним у тебе викликала огиду.
— Ільзо!
— Ой, Робін, ніби ти не бачила, як він діє на жінок. Ось вона думає, що це якесь неголене нахабне одоробало — і от уже мліє в його присутності. У мене імунітет, — додала Ільза, знизавши плечима. — Мене не цікавить приборкання чоловіків, які не бажають бути приборканими. Але чимало жінок від цього в захваті, от він і користується таким попитом.
— Я від нього ніколи не мліла, — заявила Робін, але шампанське пробудило потяг до правди, тож вона додала: — Принаймні дуже довго.
— Гак, — погодилася Ільза, — тут першим був він. І не смій мені казати, Робін, що я нічого не розумію, бо я бачила, як він на тебе дивився на твоєму дні народження. Сама як гадаєш, чому він не сказав тобі, що зійшовся з тією Меделінихою?
— Не знаю.
— А я знаю, — заявила Ільза. — Бо не хоче, щоб ти почувалася вільною і крутила з детективами поліції. Він сам робитиме що хоче, а ти лишайся ніби в доступі, поки він там вирішує, чи готовий піти на ризик і спробувати ще раз. Я знаю Корма з п’яти років, коли придуркуватий Дейв Полворт смикав мене за коси. Ти не застала його тітку Джоан. Я її любила, її всі любили, але вона була повною протилежністю його матері. Джоан встановила у домі суворі порядки, вона вимагала пристойної поведінки, стриманості і щоб у жодному разі ніхто не ганьбив сім’ю. А потім поверталася Леда і забирала Корма до Лондона, де він міг робити що схоче, поки вона курить шмаль. Його мотиляло між двома крайнощами: з Ледою він чоловік у домі і за все відповідає, а у Джоан — маленький хлопчик, який має поводитися чемно. Не диво, що в нього такі ненормальні уявлення про стосунки. Але ти, — провадила Ільза, проникливо дивлячись на Робін крізь скельця окулярів, — ти для Корма щось абсолютно нове. Тебе не треба виправляти, ти сама себе виправиш. А ще ти його приймаєш таким, який він є.
— Я б не була така певна, — сказала на це Робін. — Особливо сьогодні.
— Ти хочеш, щоб він кинув роботу? Хочеш, щоб він споважнів, завів дітей, почав водити «рендж ровер» і засідати у батьківських комітетах?
— Ні, — відповіла Робін, — бо без нього агенція буде вже не та.
— Агенція, — повторила Ільза, здивовано хитаючи головою. — От чесно, ти точно така сама, як він.
— Що ти маєш на увазі?
— Робота тобі важливіша за все. Ти тільки себе послухай. «Агенція буде вже не та». Боже, та йому пощастило, що ти в нього є. Не думаю, що Корму колись траплялася жінка, яка хотіла б, щоб він був вільний і робив свою справу.
— А як же всі ті жінки, які мліють, пробувши в його товаристві годину?
— Коли мине ще година чи там тиждень, він починає їх дратувати, — відповіла Ільза. — Мене б він страшенно дратував. Як не дивно, я думаю, що ти б на нього не сердилася, якби між вами щось почалося... а що ще ти знаєш про цю його нову подружку?