У відповідь @EdLedDraws
Так, правильно, обзивай фанів в інтернеті. Яка краса
-------------------------------
Кеа Нівен @realPaperwhite
У відповідь @AnomieGamemaster @EdLedDraws
Срала вона на фанів, їй треба тільки грошики і просувати свої бридкі погляди #ейблізм
-------------------------------
Кеа Нівен @realPaperwhite
У відповідь @realPaperwhite ©AnomieGamemaster @EdLedDraws
Її гидкий мультфільм виставляє інвалідів «іншими», смішними, дивними #спуні #ейблізм
-------------------------------
Ясмін Везергед @YazzyWeathers
У відповідь @realPaperwhite @AnomieGamemaster @EdLedDraws
І вона досі не мала розмови про адекватні сумніви фанів з жодними захисниками прав інвалідів #ейблізм
-------------------------------
Учень Лепіна @Lep1nesDisciple
У відповідь @YazzyWeathers @realPaperwhite @EdLedDraws @penjustwrites @AnomieGamemaster
Твоя інвалідність — це те, що ти китиха сухопутна?
-------------------------------
На цьому нотатки Робін про «Перо правосуддя» закінчувалися. Страйк відклав аркуші, допив віскі, загасив цигарку, а тоді знову взяв телефон і пішов на твіттерську сторінку Кеа Нівен.
Відзначивши, яка вона гарненька, він випадково натиснув посилання на її тумблер.
Страйк про цей сайт ніколи не чув і на мить навіть розгубився. Сторінка Кеа рясніла картинками і короткими дописами; дещо було «реблоґами» з чужих акаунтів, дещо вона написала чи намалювала сама. Згори була картинка з купою срібних ложок і легенда:
Художниця з інвалідністю — люблю моду, музику і птахів — наразі недуга поглинула все моє життя.
Хронічна втома — фіброміалгія — ПОТ — аллодинія — мені не вистачає ложок...
Страйк не знав, до чого тут ложки, і вирішив, що це якась химерна алюзія на книжку, якої він не читав. Він прочитав пост Кеа про вимушене повернення до матері, тоді почав гортати її малюнки, створені під явним впливом аніме. На сторінці було багато репостів про хронічні хвороби («найважче визнати, що перевага розуму над матерією лікує не все», «непросто відмовитися від своєї долі»), а ще — купа цитат на пастельному тлі.
Уразиш тіло — загоїться скоро, а рани серця щемлять все життя. — Мінеко Івасакі
Коли ти віддаєш комусь серце, а він його не хоче, повернути серце неможливо. Його втрачаєш навіки. — Сильвія Плат
Все ніби сон; ні молитов, Ні співів до пуття;
Ти, мов отруєне питво,
Забрав моє життя. — Елізабет Сіддал
Страйк гортав далі й далі, аж поки знайшов дещо, що написала сама Кеа.
Моя мама, яка розводить папуг, маючи алергію на пір’я, щось ниє про мій нерозумний життєвий вибір. Окей, Карен.
І далі:
Нормально не «працювати» і не «досягати». Провина, яку ти відчуваєш за свою нездатність це робити — прояв інтерналізованого капіталізму.
Нормально просити зручності. Твоя оцінка потреб власного тіла не повинна залежати від того, наскільки «хворим/ою» ти здаєшся іншим людям.
Нормально користуватися засобом для полегшення пересування, якщо тобі так зручніше, навіть якщо він не прописаний лікарем.
Страйк мимохіть глянув на шухляду, де тримав складаний ціпок, який купила для нього Робін, коли через проблеми з ампутованою ногою він ледве міг ходити. Страйк не любив ним користуватися, бо, по-перше, ціпок додавав ще одну впізнавану рису до його зовнішності — а Страйк і так ставав надто впізнаваним — а по-друге, люди починали метушитися та співчувати, чого він не терпів.
Він закрив тумблер Кеа, який знайшов відразливо плаксивим, і ще хвилину непорушно лежав на ліжку і дивився у стелю, а тоді підвівся і покульгав до вбиральні. Дзюрячи, він згадав, як Шарлотта теж колись подарувала йому ціпок: старовинний, з малаккської деревини, зі срібним руків’ям. Ціпок буцімто належав її прадідові, та хтозна — Шарлотта запросто могла купити його в антикварній крамниці. Хай там що, користі від того ціпка було небагато; для Страйка він виявився закоротким, а коли вони остаточно розійшлися, Шарлотта забрала подарунок собі.
Дивлячись на стіну ванної кімнати, поки спорожнювався сечовий міхур, Страйк вирішив, що зараз вигадає якийсь афоризм про принади, що ваблять тільки в мить скрути, і справжні потреби людини, чи про відмінність між дорогими речами й речами цінними, але утомлений мозок, розм’яклий від віскі, відмовлявся будувати дотепні фрази. Тож Страйк звернувся до більш практичних питань: зняв штучну ногу, намастив куксу кремом і завалився спати.
30
Та якщо можу звично втішить серце,
Що розлюблю його,
Хіба не краще так?
Ада Айзекс Менкен,
«Я»
Шампанське та розмова з Ільзою ненадовго покращили настрій Робін, але тепер, коли вона сіла в таксі і їхала додому, знову ставало сумно. Залишкові поштовхи від потрясіння, яким стала звістка про нові стосунки Страйка, досі термосили їй сонячне сплетіння. Ільза хотіла дати їй надію — надію на те, що Страйк здатен чудесним чином змінитися і захотіти справжніх стосунків із жінкою, яку вважає своїм найкращим другом; але таке наразило б на небезпеку і агенцію, і його спартанське, самодостатнє життя у квартирі на горищі, яку Страйк, вочевидь, не бажав міняти на менш усамітнене помешкання. Ільза знала Страйка з дитинства, але Робін підозрювала, що знає чоловіка, яким він став тепер, краще за Ільзу. Права була Ільза щодо міркувань, з яких він приховав стосунки з Меделін, чи ні, цей вчинок походив із захисної звички Страйка розділяти своє життя на комірки; Робін сумнівалася, що він колись відмовиться від цього.