— Чому ви цього не зробили?
— І-і-і ти! Забув! Дивись!
Або:
— Чого ж ви не прийшли?
— Та засидівсь, глянув, дивлюсь — спізнивсь! Так я й той… облишив… Якось то, сам собі подумав, воно буде.
Істинно дивний народ.
Розділ ІІІ
Країну Чукрен залила стихія разом із Антлантідою. Один чухраїнський поет, грізної стихії не перелякавшись, заліз на височезну вербу й чекав смерті. Коли вода вже залила його притулок, він продекламував журно:
Ой, поля, ви поля,
Мати рідна земля,
Скільки крові і сліз
По вас вітер розніс.
А в цей момент пропливав повз вербу атлантідянин і, захлинаючись уже, промовив:
— І все по-дурному!
Післямова
Читав я оці матеріали, дуже сумно хитаючи головою. Прочитавши, замислився і зітхнув важко, а з зітханням тим само по собі вилетіло:
— Нічого! Якось то воно буде.
Тьху!