Візит він зробив, як і обіцяв, і передав вибачення їхньої невістки, яка не змогла приїхати з ним, але «вона стільки часу проводить зі своєю матінкою, що і справді не в змозі бувати де-небудь іще». Проте місіс Дженнінгс тут же його запевнила, що між ними церемонії ні до чого, що всі вони свояки або майже, а тому вона не забариться побувати в місіс Джон Дешвуд і привезти до неї її сестричок. Він тримався з ними спокійно, але дуже ласкаво, з місіс Дженнінгс був вельми уважний і чемний, а на полковника Брендона, що приїхав майже слідом за ним, дивився з цікавістю, немов підтверджував свою готовність бути не менш чемним і з ним, якщо виявиться, що й він багатий.
Пробувши у них півгодини, він попросив Елінор прогулятися з ним до Кондуїт-стріт і відрекомендувати його серу Джону і леді Мідлтон. Погода була навдивовижу гарною, і вона охоче погодилася. Не встигли вони вийти з будинку, як він почав наводити довідки.
— Хто цей полковник Брендон? Багата людина?
— Так. У нього в Дорсетширі прекрасний маєток.
— Дуже радий це чути. Він здався мені вельми благородним джентльменом, і, вважаю, Елінор, я майже напевно можу привітати тебе з чудовим улаштуванням твого майбутнього.
— Мене, братику? Про що ви говорите?
— Ти йому подобаєшся. Я уважно за ним стежив і твердо в цьому переконаний. Але які його доходи?
— Близько двох тисяч на рік, якщо не помиляюся.
— Дві тисячі на рік! — і з силуваною великодушною щедрістю він додав: — Елінор, від щирого серця я бажав би заради тебе, щоб їх було удвічі більше.
— Охоче вірю, — відповіла Елінор, — але я переконана, що у полковника Брендона немає ані найменшого бажання одружуватися зі мною.
— Ти помиляєшся, Елінор, дуже помиляєшся. Тобі варто пальцем поворушити — і він твій. Мабуть, досі полковник ще не зовсім зважився, мабуть, скромність твого статку його стримує, мабуть, усі його друзі йому не радять. Але ті легкі знаки уваги і заохочення, які дівчині виявити зовсім неважко, піймають його на гачок, хоче він того чи ні. А тобі немає ніяких причин не спробувати. Адже не можна ж припустити, щоб яка-небудь колишня твоя прихильність… коротше кажучи, тобі відомо, що про ту прихильність і мови бути не може, що перешкоди непереборні — ти надто розумна, щоб цього не бачити! Зупини свій вибір на полковнику Брендоні. І з мого боку ти зможеш розраховувати на всіляку чемність, яка заприязнить його і до тебе, і до твоєї сім’ї. Ця партія всіх задовольнить. Коротше кажучи, такий поворот подій… — він знизив голос до значущого шепоту, — буде надзвичайно приємний усім зацікавленим сторонам. — Схаменувшись, він поквапився додати: — Тобто я хотів сказати: усі твої друзі гаряче бажають, щоб ти була влаштована. І особливо Фанні! Твої інтереси дуже дорогі її серцю, запевняю тебе. І її матінці, місіс Феррар, дуже милій жінці, це, безперечно, принесе справжнє задоволення. Вона нещодавно сама так сказала.
Елінор не удостоїла його відповіддю.
— Буде вражаюче, — вів далі він, — і навіть кумедно, якщо брат Фанні і моя сестра одружаться в один і той же час! Та все ж такий збіг не такий уже і неймовірний.
— Так, значить, — з рішучістю спитала Елінор, — містер Едвард Феррар має намір одружуватися?
— Це ще не вирішено остаточно, але деякі приготування йдуть. У нього просто чудова мати! Місіс Феррар з великою щедрістю закріпить за ним тисячу фунтів річного доходу, якщо цей шлюб відбудеться. Йдеться про вельмишановну міс Мортон, єдину дочку покійного лорда Мортона, з тридцятьма тисячами фунтів приданого. Вельми бажана партія для обох сторін, і я не сумніваюся, що з часом вони з’єднаються узами шлюбу. Тисяча фунтів на рік — сума, з якою матері розлучитися нелегко і тим більше віддати її назавжди, але у місіс Феррар дуже шляхетна душа. Ось тобі ще один приклад її щедрості: позавчора, щойно ми приїхали сюди, вона, знаючи, що грошей нам бракує, вклала Фанні в руку пачку банкнот на суму у двісті фунтів. І це вельми і вельми до речі, оскільки витрати, поки ми тут, у нас надмірно великі.
Він помовчав, чекаючи від неї згоди і співчуття, і вона примусила себе сказати:
— Ваші витрати і в місті і в селі, безперечно, повинні бути значними, але ж і доход у вас великий.
— О, зовсім не такий великий, як, мабуть, гадають багато людей. Втім, я не маю наміру скаржитися, він, безперечно, непоганий і, сподіваюся, з часом збільшиться. Огороджування норлендського вигону, яке зараз ведеться, поглинає багато грошей. А до того ж за останні півроку я дещо придбав. Істкінгемську ферму. Ти повинна її пам’ятати, там ще жив старий Гібсон. Земля ця з усіх поглядів дуже мене спокушала і примикала вона до моїх земель, а тому я вважав своїм обов’язком її придбати. Я завинив би перед своїм сумлінням, коли б допустив, щоб вона потрапила в чужі руки. Людині доводиться платити за свої зручності, і вона вилилася мені в кругленьку суму.