МАЛЮК
(дивиться карту, вираховує щось, потім дивиться на годинник)
Добре, будемо прощатися з нашим кентом…
Машина вихляє до узбіччя.
КОЛГОСПНИК
Та ви що, хлопці? Невже вб’єте? За що, за дулю?
МАЛЮК
Давай, виходь, дядю, приїхали!
Пацани витягують колгоспника з машини, Гиря веде його на узлісся. За ними скрадається Шустрий з бітою.
СОПЛЯ
Ну, дядю, ставай-но до лісу передом. Невчасно ти нам попався…
Колгоспник упорався з собою, на його обличчі з’явилась деяка жорсткість, схоже, що він збирається померти з гідністю. Шустрий ззаду несильно б’є його бітою по голові, тримає біту однією рукою. Колгоспник падає, він думає, що в нього вистрілили. Під сміх пацанів він встає й бачить машину, що від’їздить… Деякий час він стоїть навколішки, як боксер в нокдауні, і ДИВИТЬСЯ услід машині.
Пункт перетину кордону. Величезна черга з автомобілів, люди палять вогнища, п’ють горілку, взагалі — рух, як у таборі біженців. Переважно в черзі машини з причепами, це човники, хоча трапляються вантажівки й автобуси. Малюк і Шустрий ідуть шукати кінці. Гиря і Сопля в машині спостерігають за рухом довкола.
Кілька звіроподібних кавказців, судячи з усього, тут заправляють.
СОПЛЯ
Не розумію, хто тут головний? Де митниця? Де погранці?
ГИРЯ
Звірі (спльовує за вікно)… Вони перехід тримають… Без черги — це до них… (Неподалік комерсанти на мікроавтобусі, щойно домовилися з одним із кавказців, той діловито поплес кує водія по спині, мікроавтобус вирулює до переходу, огина ючи чергу машин.) Потрусити лохів на дорозі — це теж вони… Золота жила цей кордон… (Звір щось говорить у рацію.) Дивись, номер передав… Мабуть, з того боку — теж вони…
Малюк спілкується з бригадиром кавказців.
МАЛЮК
Брат, є розмова.
ЗВІР
(пихато)
Що ти хотів?
МАЛЮК
Я не хотів, я хочу.
ЗВІР
Що?
МАЛЮК
Перейти швиденько.
ЗВІР
Триста баксів.
МАЛЮК
Ти не зрозумів, братило! Ми такі ж, як і ви.
ЗВІР
Ви від кого?
МАЛЮК
Від Рашпіля.
ЗВІР
Не знаю такого.
ШУСТРИЙ
Не гони, Рашпіля всі знають.
ЗВІР
Е-е, ти пригальмуй, гонять гівно по трубах, зрозумів?
ШУСТРИЙ
Ти мене на зрозумів не бери, зрозумів? (Бачить, як підтягуються інші звірі.)
МАЛЮК
Гаразд, коли так — ми самі домовимося з митницею. Пішли, Шустрий.
ШУСТРИЙ
(звірям)
Побачимось ще, рекетири…
Шлагбаум, Малюк про щось говорить з митниками, рухом показує Шустрому, щоб під’їздив до КПП. Віночок чітко видно крізь вітрове скло. У пацанів — похмурі зосереджені обличчя. Звір-бригадир намагається щось з’ясувати у гладкого вусатого митника.
МИТНИК
(поважним тоном)
На похорон їдуть, велика людина померла… (У Вусатого в руках — біта, яку він відібрав у пацанів.)
(Ремінісценція)
У похоронному бюро минулої ночі. Заспаний співробітник возиться з вінком, Гиря й Сопля роздивляються вінки, домовини й інше похоронне господарство.
МАЛЮК
Звиняй уже, що підняли тебе затемна…
СПІВРОБІТНИК
(втомлено)
Нічого… На вінку що писати будемо?
ШУСТРИЙ
Усі там будемо…
Гиря сміється.
МАЛЮК
Підв’язуй, гуморист… (Співробітнику.) Ти от що… Російською тільки пишеш?
СПІВРОБІТНИК
По-всякому пишу.
МАЛЮК
А словацькою можеш?
СПІВРОБІТНИК
Ні, я й такої мови не знаю.
МАЛЮК
Добре… Пиши українською, тільки літери польські щоб були. І над «Це» галочку таку прихуяр.