Ріплі поклала слухавку і влаштувалась у кріслі. Без інших членів екіпажу в капітанському відсіку було досить просторо. Ріплі почувалася якось дивно і в дечому некомфортно, адже це вона вперше залишилася сама в цьому приміщені.
Час розпочинати ECIU-аналіз, якщо вже сама напросилася. Ріплі натиснула якийсь вимикач, і на всю кабіну пролунало болісне виття невідомої істоти. Вона швиденько прикрутила гучність. У пригніченому стані цей звук ще більше тривожив.
Ріплі готова була погодитись із Ламберт, що це чийсь голос. Але це було не наукове припущення, а скоріше політ фантазії. «Ну ж бо, зберися! Подивимося, що скаже комп’ютер, і не піддавайся емоціям», — подумала Ріплі й увімкнула панель, якою рідко хто користувався. Вона досі не вірила, що досягне успіху там, де «Матір» не змогла, але, як стверджував Еш, буде хоч якесь заняття. Вона не могла сидіти без діла в порожньому капітанському відсіку. Там її постійно мучили думки. Вже краще займатися чимось безглуздим, аніж нудьгувати без діла…
IV
Невидиме сонце сходило, і кривава атмосфера почала потрохи світлішати. Тепер вона стала плісняво-брудного жовтуватого кольору. Хоча це не нагадувало знайоме земне яскраве сонячне сяйво, але вже було трохи краще. Буревій почав вщухати, а всюдисуща курява почала влягатися. Тепер троє втомлених астронавтів могли побачити, що знаходиться в декількох метрах від них.
Певну частину шляху їм довелося дряпатися нагору. Місцевість була горбистою, але досі вона складалася з потоків лави, якщо не брати до уваги поодиноких базальтових стовпів. Траплялися гострі виступи, більшість з яких були за декілька віків вивітрені постійними пиловими бурями і мали легкі заокруглення та борозенки.
Кейн ішов попереду, трішки обігнавши Ламберт. Він щохвилини очікував, що вона знову зловить сигнал. Кейн виліз на невисоку вершину й почав вдивлятися вперед, очікуючи побачити те, що й завжди: рівну скелю, яка простяглася вгору до ще одного невеликого уступу. Але замість цього він побачив дещо інше. Це так здивувало його, що він широко розкрив очі за брудним склом шолому і закричав у мікрофон:
— МАТІР БОЖА!
— Що там? Що трап…?
Ламберт підбігла до нього, а за нею — Даллас. Їх так само вразило несподіване видовище.
Вони й раніше вважали, що аварійний сигнал подавала якась машина, але як вона виглядала, ніхто не уявляв. Вони надто переймалися через буревій та намагалися не втратити одне одного. Побачивши джерело сигналу, яке було ще більш вражаючим, аніж можна було очікувати, їхня наукова неупередженість тимчасово зникла.
Це був корабель. Він був відносно неушкоджений і виглядав настільки дивно, що неможливо було уявити. Даллас не назвав би корабель страхітливим, але щось у ньому дратувало: відомі людям технології не повинні так виглядати. Величезна жертва аварії мала рівні, але неприродні контури, і взагалі не вписувалася в будь-які рамки людської уяви. Корабель височів над ними й над скелями, на які приземлився. Судячи з того, що вони побачили, він вирішив сісти в такий самий спосіб, як і «Ностромо» — днищем донизу. Фактично, він нагадував величезну металеву підкову. Одна з «ніг» була коротша і увігнута під гострішим кутом. Астронавти розмірковували, чому так: через ушкодження, або це була якась задумка інопланетян, на думку яких це й було ідеальною симетрією.
Коли астронавти підійшли ближче, то помітили, що основа корабля була масивніша за інші частини. На ній було декілька концентричних виступів, схожих на товсті пластини, які згори утворювали купол. Даллас припустив, що у двох «ногах» знаходилися силове та інженерне відділення, а в масивнішій передній частині розміщувався екіпаж і, можливо, відділення для вантажів та капітанське відділення, хоча всі розуміли, що могло бути зовсім навпаки.
Корабель не подавав жодних ознак активованості. Тепер, коли астронавти були близько, звук екстреного сигналу оглушував їх. Довелося зменшити гучність у шоломах.
Корпус корабля, витовлений з металу чи сплаву невідомого походження, блищав, як скло у світанкових променях. Даллас навіть не був упевнений, що то взагалі метал. На перший погляд, там не було ніяких зварювальних швів чи інших відомих типів з’єднання окремих пластин чи секцій. Виникло враження, що корабель інопланетян вирощували, а не виробляли. Звичайно, це було щось неймовірне. Усе ж це був корабель, незалежно від того, як його побудували.
Несподіване видовище так вразило астронавтів, що ніхто з них не задумувався над тим, які премії чи трофеї можна отримати завдяки цьому кораблю, який колись потрапив тут в аварію і тепер не подавав видимих ознак присутності його екіпажу. Усі троє одночасно щось кричали одне одному в мікрофони: