— Прийом, прийом, якийсь корабель, — беззмістовно повторював Кейн.
Ламберт вивчала глянцеві вигини на кораблі, які сяяли так, наче були вологими. Вона не побачила знайомих елементів і здивовано похитала головою.
— Ви впевнені? Може, це якась місцева структура. Дивне воно якесь…
— Ні, — увагу Кейна було прикуто до пари вигнутих «ніг» позаду корабля. — Це не частина місцевого рельєфу. Це точно корабель.
— Еше, ти це бачиш? — Даллас згадав, що науковий співробітник усе бачив через відеофони, вбудовані в скафандри, і міг побачити аварійний корабель, ще коли Кейн видерся на вершину й ошелешено скрикнув.
— Так, бачу, — схвильовано, як для нього, озвався Еш. — Нечітко, але згоден із Кейном, що це корабель. У житті не бачив нічого подібного. Зачекайте хвильку.
Усі чекали, доки Еш проаналізував дані індикаторів і надіслав комп’ютеру декілька запитів.
— «Матір» теж не сумнівається, — повідомив науковий співробітник. — Зовсім невідомий тип корабля, з яким ми ще не стикалися. Він справді настільки величезний, як виглядає звідси?
— Ще більший, — відповів Даллас. — Має масивну конструкцію, дрібних деталей поки що не помічено. Якщо він будувався з такими ж пропорціями, як і наші кораблі, то ми — мурахи в порівнянні з тими інженерами.
Ламберт нервово хіхікнула:
— Якщо хтось із них залишився на борту, то вони неодмінно з нами привітаються.
— Ми вже близько, — сказав Даллас Ешу, не звертаючи уваги на коментарі штурмана. — У тебе, напевно, набагато чіткіший сигнал, аніж тут. Як там справи з екстреним викликом? Є якісь здвиги? Ми занадто близько, щоб це визначити.
— Ні. Джерело сигналу, скоріше за все, усередині. Якби воно було десь назовні, ми б ніколи не зловили його через екранування цією купою металу.
— Якщо це взагалі метал, — Даллас продовжував вивчати корпус інопланетного корабля. — Чимось нагадує і пластик.
— Або кістку, — замислено промовив Кейн.
— Припустимо, сигнал йде зсередини. Що будемо робити? — запитала Ламберт.
Старпом пішов уперед.
— Я зайду всередину і все вам розповім.
— Зачекай, Кейне. Не будь клятим авантюристом. Колись ти через це постраждаєш.
— Усе ж я наполягаю. Дивись, нам треба щось робити. Не можна просто стояти тут і чекати, доки над кораблем з’явиться якесь диво, — Кейн насупився. — Ти що, всерйоз не хочеш потрапити всередину?
— Хочу, звичайно. Але не варто так поспішати, — Даллас промовив у мікрофон до науковця. — Еше, ти досі нас чуєш?
— Тепер гірше, аніж коли ви були над джерелом сигналу, — відповів Еш. — Тут якісь постійні завади. Але досі все чітко.
— Добре. Я не бачу жодних вогнів чи ознак життя. Ніякого руху, окрім клятої куряви. Використовуй нас як точку відліку, щоб перевірити давачі. Можливо, уловиш щось, що нам не вдалося.
Настала тиша, доки Еш виконував наказ. Астронавти продовжували милуватись елегантно викривленими контурами величезного зорельота.
— Я все перепробував, — нарешті доповів науковий співробітник. — У нас немає потрібного обладнання. «Ностромо» — тільки торговельний буксир, а не науково-дослідний корабель. Щоб отримати необхідні результати, тут потрібно багато обладнання, яке дорого коштує.
— Отже… Що ти можеш сказати?
— Поки що нічого, сер. Немає ніяких результатів. Не вистачає ресурсів, щоб отримати якісь певні дані. У нас немає потрібних приладів.
Даллас намагався приховати своє розчарування від інших:
— Розумію. Ну, це не критично. Але постарайся щось знайти. Якщо отримаєш хоч якісь дані, одразу дай мені знати, особливо, якщо це будуть ознаки якогось руху. Не треба подробиць: на місці все проаналізуємо.
— Прийнято. Бережіть себе.
«Що далі, капітане?» — міркував собі Даллас. Він міряв очима довжину величезного корабля. Потім озирнувся і помітив, що Кейн і Ламберт спостерігають за ним. Звичайно, старпом був правий: недостатньо просто знати, що це джерело сигналу. Їм треба знайти його генератор чи передавач, по можливості дізнатися причину сигналу й появи самого зорельота на цій маленькій планеті. Не можна здолати такий шлях, не дізнавшись, що ж знаходиться всередині корабля.
Зрештою, цікавість привела людство в міжзоряний простір, звільнивши його зі свого ізольованого й буденного світу. Але, разом із цим, капітан згадав, що той, хто багато знає, надто швидко старіє.
Даллас прийняв єдино правильне логічне рішення.